Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Селище Нескучне належить Волноваському району Донеччині. Це було останнє селище на цьому напрямку, яке рашистам вдалося захопити під час тогорічного наступу та утримувати близько року. Цей населений пункт став одним з перших звільнених під час нашого цьогорічного контрнаступу Сил оборони України. Свій базовий табір русня обладнала у місцевій школі та найближчих до неї будівлях, включаючи й дім-музей, присвячений театральному діячу Володимиру Немировичу-Данченку. Ось як зараз виглядає ця колись затишна територія місцевого парку та шкільного майданчика.
Після важких боїв будівля школи та інші знищені вщент. Бетонні перекриття поверхів місцями розбиті. Всюди груди сміття, серед якого ці двоногі «свині» сиділи, їли, спали… У підвалах, де вони обладнали собі укриття, все вигоріло вщент та стоїть сильний сморід.
Судячи з «наскельних малюнків», у селищі перебували підрозділи російської 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти тихоокенаського флоту з міста владивосток та 9-го мотострілецького полку. Серед військових були «справжні носії руского міру» — якути, дагестанці та інші народності, які «майстерно» володіють російською мовою та вважають себе «вищою расою» і господарями, які прийшли сюди назавжди.
Уже близько двох місяців Нескучне перебуває під контролем ЗСУ та ворог продовжує його обстрілювати й остаточно нищити залишки колись квітучого селища, яке наразі й досі ще щільно заміновано.
Фото автора
