«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Словоблуддя cтало у сучасній росії національною рисою. Тамтешнє суспільство вже звикло іменувати такі дійства, як підриви Керченського мосту, або ж нальоти дронів на московські хмарочоси бавовняними «хлопками», а колапс в економці позначати в статзвітах як фактор «від’ємного росту». У пошуках камуфлювання фактів вбивств, насильства та інших злодіянь, що коються в підрозділах «другої армії світу», її воєначальникам просто довелося звернутися до такого улюбленого путінського періоду, як срср, і назвати такі кричущі прояви злодіянь якимись «нестатутними взаємовідносинами».
Зростання кількості фактів насильства серед військовослужбовців російської армії підтверджує і сама судова статистика, яку вивчали «запорєбріковські» репортери, що намагаються позиціонувати себе опозиційними журналістами. Вони проаналізували кримінальні справи, які надійшли до так званих гарнізонних військових судів міноборони за останні два роки. У вибірку потрапили статті щодо злочинів проти особи (105, 111, 112, 113, 114, 115, 119 кк рф), злочинів проти військової служби (334, 335 кк), а також перевищення посадових повноважень (286 кк, за нею часто судять військових, які розпускають руки). З вибірки було виключено справи, де ці звинувачення йшли «на додачу» (наприклад, у справах про тероризм). Виявилося, що після початку широкомасштабного російського вторгнення до нашої держави, кількість кримінальних матеріалів, що надійшли до «людей у мантіях» за перерахованими вище статтями, зросла майже у півтора раза. За період із червня 2021-го по червень 2022-го до судів надійшло близько 520 подібних справ. А з червня 2022-го по червень 2023-го — понад 780 матеріалів. І деякі справи яскраво виділяються навіть на тлі інших подібних випадків насильства у лавах збройних сил рф.
]readmore]Місяць «срочкі» і на війну: в рф рекрути укладатимуть контракт за 30 днів після призову[/readmore]
Нещодавно російський «самий гуманний суд у світі» виніс вирок щодо реальних бандитів, які проходили службу за контрактом в одній із військових частин рф в анексованому Криму, таких собі владіміра дємчєнка та євгєнія мєльнікова. Обидва до цього брали участь у так званому сво, у парадах побєди на московській красній площі, а список їхніх нагрудних «бляшанок» займає кілька рядків вироку суду: тут і медаль суворова, і «за відвагу» тощо. А от їхній молодший за званням товариш по службі не мав такого серйозного «іконостасу» на грудях і великого досвіду армійського вишколу, за що і поплатився. дємчєнко та мєльніков вирішили «виховати у підлеглого сумлінне виконання ним обов’язків військової служби». Простіше кажучи — почали брутально знущатися з вояка на прізвище бутовський. Спочатку дємчєнко відібрав у потерпілого довірений йому по службі автомат, просто викинувши його на узбіччя дороги, а мєльніков поцупив у бідолашного новобранця штик-ніж і залишив його у себе. Після цього потерпілому скрутили руки за спиною та відвели на навчальне поле до окопів. Там хлопця поклали обличчям до землі та почали закопувати живцем. Свій намір бандити не довели до кінця, але й знущання не припинили. За кілька годин потерпілого закидали землею з камінням, а потім знову поклали обличчям униз. Після цього хлопця відвели до колодязя та наказали лізти туди. Але той відмовився, чим ще більше розгнівав садистів. Його побили та пригрозили відрізати палець. У суді обидва контрактники визнали провину, але численні нагороди та участь у «сво» допомогли їм уникнути колонії. дємчєнко та мєльніков отримали по 3,5 року колонії умовно за статтею про перевищення повноважень. Тобто відбулися «легким переляком».
За півтора року війни у лавах збройних сил рф сталася і ціла низка кричущих навмисних вбивств. Найгучніше із них мало місце у зоні «спецоперації». За даними суду, військовослужбовець за контрактом алексєй усенко, перебуваючи «в хлам» п’яним, прийняв двох перших-зустрічних чоловіків за диверсантів і без попередження просто вистрілив в одного з них з автомата. Від поранень той помер. Пізніше з’ясувалося, що за «ворогів» злодій в однострої прийняв… бійців росгвардії, які прямували на цивільному авто поруч із колоною автотехніки окупантів. У складі цієї військової колони «ворошиловський стрілець» усенко рухався до позицій першої лінії. На суді усенко наполягав на своїй невинності: «біс поплутав».
Напевно така сама нечиста сила влаштувала кобзонівський концерт і в головах зграї загарбників у захопленому окупантами Урзуфі, що під Маріуполем, буквально минулими вихідними. Варто зазначити, що цей брутальний інцидент московитська влада намагається всіляко приховати, бо, окрім відвертого криміналу, та бійня круто замішана ще й на міжетнічному протистоянні, що є традиційним для кремлівського війська.
Як виявилося, там зі зброєю в руках зійшлися у з’ясуванні стосунків п’яні екс-злочинці, що вийшли за розпорядженням путіна з в’язниць і були відправлені до російського міноборони та приписані до військової частини, що базується в чечні, з не менш одурілим від оковитої військовим «поліцейським». Останній спочатку поклав зеків, а потім почав палити по всьому поспіль. Ну а згодом дав ще й бій і іншим військовим поліцейським. Інцидент стався під ранок минулої суботи біля клубу «Майямі» в Урзуфі. Там «відпочивали» бойовики частини 71718 (шалі, чечня), здебільшого колишні ув’язнені, які уклали визвольні контракти з міноборони імені шойгу. Потім на своє виправдання вони пояснили, що «сиділи в лісі чотири місяці та отримали можливість відпочити». У провінційному кабаку поруч одна з одною сиділи дві кампанії. Перші — уродженці південних регіонів. Другі — товариші по службі з роти, прикріпленої до кадирівського «ахмату». За свідченнями останніх, вони лише випили пляшку віскі на трьох. Під закриття закладу (близько до 4 години ранку) між гостями у формі — 25-річним засудженим за крадіжку жителем калінінградської області сєргєєм аліхановим та 30-річним уродженцем дагестану, військовим поліцейським (раніше в/ч 63354, буйнакськ) садрутдіном акаєвим виникла серйозна сварка. У сутичці «переконливішими» виявилися зеки. Але це був не кінець конфлікту.
Розв’язкою стала сцена на вулиці, під час якої акаєв відкрив вогонь із АК-74. аліханова було вбито на місці. За мерця спробував заступитися боєць із його роти, земляк і також засуджений за крадіжки 26-річний владімір євсєєнко. Він хотів вибити автомат у нападника ногою, але був поранений у стегно, гомілку та руку. Далі акаєв продовжив вести безладну стрілянину по всьому, що бачив. На звуки автоматних черг прибігла група так званої російської військової поліції з частини 71718, акаєв привітав «дружнім вогнем» і поліцаїв. У результаті розбірок осатанілий стрілець був убитий. Найгірше в цій ситуації виявилося те, що під час російської бійні постраждали і місцеві мирні мешканці. Але через «засекреченість» від окупантів достеменно дізнатися кількість цивільних жертв наразі неможливо.
Ще 2020-го року міноборони країни-агресорки оголосило про перемогу над дідівщиною в їхньому війську. Про це заявляв на той момент заступник голови міноборонівського відомства, а нині — одіозний генерал-депутат андрєй картаполов. За словами майбутнього парламентаря з пропутінської держдуми, це стало результатом «правильно обраного спрямування спільних дій щодо наведення статутного порядку у збройних силах». А далі російська пропаганда після вторгнення в Україну також регулярно розбазікувала про те, що дідівщини немає ні в росармії, ні в зонах проведення «сво».
«Двадцять чотири на сім — усі зі зброєю. А це вагомий аргумент у будь-якому конфлікті», — цитувало видання Ura.ru анонімного військового злодія, який бере участь у вторгненні. На думку деяких аналітиків оборонного сектора, таке явище, як дідівщина, більшою мірою може і пішло. Але рівень насильства в росармії вбивць та ґвалтівників, не знизився, а навпаки — тільки зріс.
