Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Леся Любченко народилася на Харківщині, вона захоплюється художньою творчістю ще з дитячих років. Незважаючи на важку хворобу — атрофію м’язів, жінка продовжує створювати картини та вважає мистецтво повноцінною реабілітацією.
Нещодавно ця надзвичайно талановита дівчина перемогла в одному з найпрестижніших світових мистецьких конкурсів світу Golden Time Talent.
Нині вона представляє Україну в Лізі найкращих, де визначається найкращий серед усіх переможців цього Конкурсу за весь час його існування. Її любов до України та біль за рідну неньку вилилися в символічну картину «Берегиня».
Кореспондентка АрміяInform поспілкувалася з художницею та дізналася більше деталей про те, що її надихнуло, та як попри хворобу Леся продовжує творити.
— Я люблю кожен мальовничий куточок своєї батьківщини, Україна, для мене — це символ незламності і духовності. Це широкий спектр дивовижної флори та фауни, унікальних релігійних, храмових, музейних споруд. Це місце видатних людей, які стали відомі в усьому світі. Україна унікальна, можливо, саме тому зараз точиться така жорстока боротьба за її життя, — зазначає Леся.
Жінка брала участь у місцевих та районних юнацьких виставках та конкурсах, отримувала подяки. За її словами, це дуже надихало до подальших робіт. Проте в якийсь час хвороба почала прогресувати і стала причиною того, що Леся відклала всі свої художні реманенти і перестала творити.
— Для мене було дуже важко і боляче емоційно, адже малювання приносило мені спокій і умиротворення. З роками я змирилася з цим, та якось на моєму життєвому шляху трапилася одна людина. Вона переконала мене, що маленькими кроками, але я можу займатися тим, що дуже люблю — писати картини. Як кажуть, життя — це велика боротьба, і я продовжила змагання, — розповідає художниця.
За освітою жінка філолог, але це не заважає займатися тим, що переносить її ніби в інший світ — казковий, дивовижний, інколи досить містичний.
Леся розповідає, що малювати для неї складно, точніше це важко для її м’язів і дуже боляче фізично. Проте художниця сприймає улюблену справу як повноцінну реабілітацію.
Картину «Берегиня» жінка почала писати в Америці, але їй нестерпно хотілося додому. Тож, після близько трьох місяців проживання за межами України, вона все ж таки повернулася. Сама ж картина виконана на полотні, акрилом, гуашшю та поталлю. Опуклі форми Леся створювала, накладаючи в декілька шарів фарбу та поталь.
— Це як Богородиця, яка прикриває собою Україну від ворожих ракет. Замість волосся в неї стрічки, які символізують шлях, по якому українці роз’їхалися по всьому світу, рятуючись від війни. Проте обійми Берегині це повноцінний захист моєї пораненої України. Я вірю, що коли все закінчиться нашою перемогою і буде мирне небо, по цих стрічках український народ повернеться на свою рідну землю, — зазначила Леся Любченко.
Крім того, талановита дівчина посідає активну громадянську позицію. Волонтерка з 2014-го, офіційний секретар батальйону «Марусиних ведмедів», вона координувала евакуацію дітей з окупованих територій Донецької та Луганської областей та знаходила їм нові родини.
