Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
14 серпня 2023 року виповнилось 150 років від дня народження Івана Боберського (1873-1947) — видатного українського педагога, організатора українського фізичного виховання і спорту (тіловиховання, або сучасною мовою — національної фізичної культури), голови товариства «Сокіл-Батько» (1908-1918) й одного з батьків-засновників легіону Українських січових стрільців. За масштабом постаті та вагою значення в історії України його заслужено порівнюють із такими велетами національної культури, як предстоятель Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький та геніальний письменник і видатний громадсько-політичний діяч Іван Франко.
Про місце Івана Боберського в українській історії, насамперед його роль у творенні українських національних збройних сил, кореспонденту АрміяInform розповів доктор історичних наук, професор кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова.
— Один із провідних напрямків ваших наукових зацікавлень — постать Івана Боберського, його внесок в історію України, у спортивний та військовий рух. Коли, чому і як саме Іван Боберський розпочав свою діяльність у цій сфері?
— Відповідь на це питання слід шукати у 1901 році, коли Іван Боберський почав працювати як педагог в Академічній гімназії та її філії у Львові. Викладав він німецьку мова та руханку, або гімнастику, — так тоді називалась дисципліна, яку зараз ми називаємо фізичною культурою. Саме тоді Іван Боберський став членом товариства «Сокіл» — організації, яка з поміж інших завдань мала на меті також фізичний гарт українців та залучення їх до різних видів спорту.
1908 року Іван Боберський став головою товариства «Сокіл», яке з наступного 1909 року стало називатися «Сокіл-Батько». Завдяки зусиллям Івана Боберського станом на червень 1914 року товариство налічувало вже близько тисячі осередків по всій Галичині — вони існували в усіх великих містах, містечках і навіть невеликих селах. Одним із їхніх завдань був саме фізичний вишкіл юного покоління.
— І саме вихованці «Сокола-Батька» стали ядром формування легіону Українських січових стрільців?
— Ще перед Першою світовою війною Іван Боберський активно долучився до формування стрілецького руху. Вже у 1912-1914 роках у Європі, як то кажуть, відчувався запах великої війни. Українці також розуміли, що їм слід готуватися до майбутньої війни та створювали стрілецькі організації, проходили відповідний вишкіл. Це дозволило відразу після початку Першої світової війни розпочати формування легіону Українських січових стрільців.
Важливо також згадати таку організацію, як «Пласт». Її було сформовано за участю Івана Боберського, який став ідейним натхненником пластового руху в Україні. Засновники «Пласту» Петро Франко, Олександр Тисовський, Іван Чмола, Степан Гайдучок були учнями Івана Боберського в Академічній гімназії й у товаристві «Сокіл».
Вони стали ініціаторами стрілецького руху і створення стрілецьких товариств, які мали парамілітарний характер. Завдяки організаціям «Сокіл», «Січ», «Пласт» у переддень Першої світової війни чимало молодих українців уже мали певний початковий військовий вишкіл.
— Яку роль відіграв Іван Боберський у творенні українських національних збройних сил під час Першої світової війни, чи був він безпосередньо дотичний до створення легіону Українських січових стрільців?
— З початком Першої світової війни Іван Боберський як один з активних громадсько-політичних діячів стає членом Головної Української Ради, при якій була сформована спеціальна військова колегія. Від 3 серпня 1914 року її почали називати Генеральним штабом, однак австрійська влада заборонила використовувати таку назву. З огляду на цю заборону військову комісію при Головній Українській Раді перейменували на Українську Бойову управу.
Ця організація діяла впродовж 1914-1918 років, виступаючи організаційним та координаційним центром у справі створення та діяльності легіону Українських січових стрільців. Активну участь у діяльності Української Бойової управи брав Іван Боберський, співпрацюючи з такими відомими військово-політичними діячами, як Кирило Трильовський, Дмитро Катамай, Степан Шухевич, Михайло Волошин, Михайло Ґеник. Певний час Іван Боберський був скарбником Української Бойової управи.
— Чи передбачав Іван Боберський, що створювані ним фізкультурні товариства стануть основою для формування українських національних збройних сил новітнього часу?
— Іван Боберський стояв біля початків українського гімнастичного товариства «Сокіл», зокрема він був на зборах у 1892 році, будучи студентом Львівського університету, однак активно поринув у громадську діяльність після переїзду до Львова у 1901 році. Тоді ж він став членом сокільської організації. Напрямки роботи «Сокола» були різними, це не була суто фізкультурна організація. При сокільських осередках створювали театри, хори, пожежні команди, проводили різноманітні курси та святкування. Тож не дивно, що в переддень Першої світової війни, коли всі відчували й розуміли, що необхідно готуватися до майбутніх звершень, вихованці «Сокола» долучилися до стрілецького руху, розпочали відповідний військовий вишкіл.
Іван Боберський тоді допомагає купувати зброю для вивчення її будови, тренувань та проведення спортивних змагань зі стрільби, долучається до формування стрілецьких товариств. А з початком війни стає біля джерел легіону УСС. Тож можна сказати, що від початку Іван Боберський навряд чи планував, що його громадська діяльність буде дотична до військової сфери. За своїм основним фахом він був педагогом, викладав німецьку мову та фізичне виховання у школах. Однак обставини склались так, що він поринув у розбудову українського війська.
— Тож буде цілком справедливим наголосити на тому, що Іван Боберський відіграв вагому роль у формуванні легіону Українських січових стрільців? Не буде перебільшенням, якщо хтось назве його одним із батьків-засновників легіону УСС?
— Це не буде перебільшенням, тому що, як я вже зауважував, він стає членом Української Бойової управи, яка стає організаційним та координаційним центром створення та діяльності легіону Українських січових стрільців. Управа провадила колосальну організаційну роботу — збирала кошти на легіон, добувала відповідне спорядження, дбала про національне обличчя цього збройного формування, розробляючи відповідну символіку, атрибутику та відзнаки для легіону УСС. Останнім питанням, до речі, займався саме Іван Боберський, працюючи над проєктами відзнак українського січового стрілецтва.
Зі створенням легіону УСС гостро постала проблема його забезпечення. Іван Боберський, як віддана справі людина й скарбник УБУ, доклав чимало зусиль до того, щоб належним чином вирішити це та інші завдання. Щоб забезпечити вишкіл УСС підручниками та літературою з військової справи, Іван Боберський мав намір створити при легіоні УСС «Український військовий кружок», завданнями якого було продукування української військової літератури. Він навіть закупив більше ніж десять фахових підручників, за якими навчалися вояки іноземних армій, і надіслав їх коменданту УСС Грицю Коссаку. І хоча реалізувати цю ініціативу в повному обсязі не вдалося, все ж з’явився український підручник Богдана Гнатевича «Правильник науки в метаню ручними ґранатами» (Відень,1919 р.).
Можна сказати, що Іван Боберський приділяв першочергову увагу інформаційній складовій та пропагандистській роботі у військовій сфері. Його метою було заманіфестувати світові, що українці прагнуть реалізації своїх прав у складі Австро-Угорщини.
— Як склалась подальша доля Івана Боберського з початком Української революції, зі створенням Західноукраїнської Народної Республіки?
— Іван Боберський взяв активну участь у творенні ЗУНР, опинившись у вирі формування новітньої української державності, причому працювати йому випало саме у сфері, дотичній до розбудови війська. Іван Боберський був одним із тих, хто укладав і правив текст присяги ЗУНР, і був одним із перших 18 українців, які 17 листопада 1918 р. у Львові першими присягнули Західноукраїнській Народній Республіці.
Згодом Боберський працював у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР під керівництвом Дмитра Вітовського та згодом полковника Віктора Курмановича. Тут Іван Боберський розробляв українську військову термінологію, був дотичним до розробки однострою Галицької армії, до укладання топографічних карт.
Саме за участю Івана Боберського було розроблено українську карту залізниць ЗУНР, він взяв участь у підготовці заснування військового картографічного інституту. Взагалі Боберський надавав справам картографії особливої ваги, вважаючи, що українці мають усвідомити, як далеко пролягають їхні кордони, а світові показати, що є така держава — Україна.
Ще однією сферою діяльності Івана Боберського стало редагування «Вісника Державного секретаріату військових справ» Західноукраїнської Народної Республіки. У цьому виданні офіційно публікувались документи військового відомства. Нарешті, варто згадати, що саме завдяки Іванові Боберському було зроблено низку фотографій, зокрема боїв за Львів у листопаді 1918 року. Чимало уваги він приділив фотографуванню, прагнучи залишити для нащадків документальні свідчення про перебіг польсько-української війни. Згодом, уже як представник уряду ЗУНР у США та Канаді, він експонував частину світлин, зроблених у цей час, українським емігрантам.
— Як складається доля Івана Боберського у 1920-ті — 1930-ті роки? Чи був він дотичним до боротьби за відновлення української державності, створення Української військової організації, Організації українських націоналістів?
— Восени 1919 року Іван Боберський переїхав до Відня, де діяв уряд Західноукраїнської Народної Республіки і Євген Петрушевич сформовав відділ для збору коштів для ЗУНР. Активну роль у його роботі відіграв Іван Боберський, який знав більше як 10 європейських мов і був завдяки цьому цінним урядовим працівником. З місією зі збору коштів Боберський у січня 1920 року вирушив до США, а у листопаді 1920 року до Канади, де і працював упродовж всієї діяльності представництва ЗУНР в Канаді до 1923 року.
Іван Боберський надав надзвичайно докладні звіти про свою діяльність, зокрема й фінансові, в яких до останнього цента було зафіксовано, скільки грошей вдалося зібрати і на що саме їх було скеровано. До речі, після припинення діяльності Представництва ЗУНР у Канаді близько 5 тисяч доларів коштів Іван Боберський та Осип Назарук передали до Земельного банку Львова, а відтак через Осипа Навроцького вони потрапили до керівництва Української військової організації. Тож можна сказати, що частина зібраних Іваном Боберським коштів пішла на діяльність українського націоналістичного руху.
До речі, у 1920-х роках Іван Боберський мав тісні контакти з провідними діячами Української військової організації (УВО), створеної 1920 р. учасниками збройних формувань УНР та ЗУНР з метою продовження боротьби проти іноземних окупантів під керівництвом полковника Євгена Коновальця. Деякі з членів УВО перед Першою світовою війною були учнями Івана Боберського в Академічній гімназії у Львові, декого він знав з років війни, а з окремими провідними діячами — Євгеном Коновальцем, Романом Сушком та іншими — неодноразово зустрічався під час своїх поїздок містами Європи, США й Канади. Збереглася подяка Іванові Боберському від керівництва УВО, датована 11 жовтня 1929 р.
— Ви берете активну участь у шануванні пам’яті Івана Боберського, у тому, щоб інформація про його діяльність стала відомою якомога ширшому колу українців. На завершення нашої розмови розкажіть, будь ласка, що зроблене в цьому напрямку, що робиться просто зараз і що заплановано на майбутнє?
— До робочої групи з ушанування пам’яті Івана Боберського я долучився вже 2013 року, коли відзначалося 140-річчя від дня його народження. Завдяки нашій активній діяльності Львівський державний університет фізичної культури отримав ім’я Івана Боберського. Були опубліковані численні наукові та науково-популярні статті про очільника «Сокола-Батька», а також кілька ґрунтовних книг. Це, зокрема, книга «Іван Боберський — основоположник української тіловиховної і спортової традиції» 2017 року та «Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність» 2019 року.
Нинішній 2023 рік став особливо важливим, оскільки цьогоріч на Львівщині проголошено рік Івана Боберського, рік Миколи Міхновського та рік Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Це зроблено до 150-річчя від дня народження двох названих громадсько-політичних діячів та створення наукової інституції. Відзначення трьох ювілеїв поспіль передбачає чимало важливих заходів. Зокрема сьогодні відбулося погашення поштової марки, конверта та поштової картки з нагоди 150-річчя від дня народження Івана Боберського. Також орієнтовно в жовтні планується урочиста академія на його честь у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.
-
- У селі Доброгостів на Львівщині бережуть пам’ять про видатного земляка Івана Боберського
А напередодні, 13 серпня, відбулась урочиста академія в селі Доброгостів Львівської області, де народився Іван Боберський.
Також 24 серпня у День Незалежності України Львівський історичний музей спільно зі Львівським державним університетом фізичної культури відкриє виставку до 150-річчя Івана Боберського, на якій будуть представлені унікальні експонати, пов’язані з життям нашого видатного земляка. Нарешті, буквально позавчора побачила світ моя невеличка написана для широкого загалу книга «Іван Боберський (1873–1947): український націєтворець», в якій викладено його біографію.
Світлини надано Андрієм Совою та з відкритих джерел
