Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Нинішню російсько-українську війну все частіше називають війною ідей та технологій, і той, хто буде в цьому успішнішим, здобуде перевагу. Українські розробники та інженери перебувають на вістрі цієї боротьби і докладають максимум зусиль, щоби допомогти нашим захисникам бути ефективнішими в кожній сфері. Винахідник зі Слов’янська розробив спеціальні ноші, нести які не потрібно. Вони мають гусениці, можуть їхати бездоріжжям, а керувати ними можна з допомогою пульта.
Такі ноші з’явилися в одному з батальйонів 125-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗС України, що сьогодні стримує ворога на Лиманському напрямку. Нині там особливо гаряче, а евакуйовувати поранених з поля бою українським захисникам доводиться під постійними артилерійськими обстрілами.
— Якось ми перебували «на нулі» у складі евакуаційної групи, а це семеро людей. Коли наше пересування виявила ворожа аеророзвідка, по нас одразу почало прилітати. Накривали так, що думав уже звідти не виберемося, — розповідає Сергій «Клим». Він є бойовим медиком підрозділу, і евакуація поранених — одне з його головних завдань.
— Ноші, коли навколо все вибухає, швидко не понесеш. Середня швидкість — 2 кілометри за годину. І коли ми вже поверталися назад, росіяни стали крити нас ще активніше. Не знаю як, але ми звідти вибралися, ніхто, на щастя, не постраждав, але евакуація зайняла аж дві години, — зітхає медик.
Саме тоді «Клим» зрозумів, що наступного разу так уже може не поталанити. І згадав про розробника зі Слов’янська, який створив спеціальні ноші, що їдуть самі.
— Ми з зв’язалися із цим чоловіком. Виявилося, що раніше він виготовляв іграшкові радіокеровані танчики для дітей. Тепер перекваліфікувався і розробив ось такі от ноші. Волонтери оплатили вартість, це 70 тисяч гривень, і за два тижні ноші були у нас, — каже «Клим».
Радіокеровані ноші вже протестували, і львівські тероборонці лишилися ними цілком задоволені, адже це куди легше та швидше, ніж нести пораненого на руках. А головне — безпечніше.
— Вантажопідйомність цих нош становить 150 кілограмів. Пульт працює з відстані до 100 метрів. Отже, евакуаційна група зменшиться із семи людей до двох, максимум трьох. Усе має такий вигляд: один хтось йде попереду, на пів сотні метрів позаду — поранений на ношах, а за ним, на такій же відстані, йтиме оператор із пультом, який керуватиме ношами, обираючи шлях, — розповідає розвідник «Камаз».
Оскільки евакуаційна група зменшиться до трьох військовослужбовців і вони перебуватимуть на суттєвій відстані один від одного, ворожій аеророзвідці буде куди важче їх виявити. А якщо і помітять, відпрацьовувати артилерією по одній людині противник навряд чи стане, адже на тій стороні вже давно відчувають снарядний голод. І в цьому, кажуть бійці, ще одна перевага радіокерованих нош.
— Технічна складова достатньо проста: акумулятор, двигун, гусениці і платформа для евакуації. Щодо керування, також нічого складного. Думаю, усі, особливо хлопчики, мали в дитинстві подібні радіокеровані іграшки. Головне — щоб між оператором та пораненим на ношах був візуальний контакт, — додає «Камаз».
Львівські тероборонці чекають ще на три одиниці таких нош. Використовувати їх планують не лише для евакуації поранених з поля бою, а й для доставки на передову боєкомплекту та води. Бо ж навіщо ризикувати людьми, якщо доставку найнеобхіднішого нашим захисникам можна забезпечити в таким спосіб. І це ще один доказ того, що головна цінність українців — людське життя.
Фото автора
