Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
У російському інформаційному просторі щонайменше з літа 2022 року нагнітається тема неминучості розпаду російської федерації в разі поразки у війні з Україною. Особливо активно вправляються в цьому російські пропагандисти та відверті прибічники війни. Підживлюють ці настрої також численні українські публіцисти й дописувачі соціальних мереж і навіть частина експертної спільноти.
Обидві сторони можна зрозуміти — ними та споживачами їхніх наративів рухають емоції, й вони на тих емоціях намагаються грати. Натомість холодний об’єктивний аналіз свідчить, що в разі контрольованої поразки жоден розпад російській федерації не загрожує. Ба більше, саме контрольована поразка є єдиним шансом на порятунок російського суспільства від катастрофічних сценаріїв. Погляньмо на можливі варіанти розвитку подій.
Варіант перший — повна перемога росії (він же абсолютно неймовірний)
Перший варіант — це перемога росії з досягненням усіх цілей так званої спеціальної воєнної операції. Як повну беззаперечну перемогу прибічники війни в росії сприймуть лише окупацію всієї території України з виходом загарбницьких військ на західні українські кордони та знищення української державності.
Пояснювати абсолютну неймовірність такого варіанта немає потреби, однак якщо навіть припустити його реалізацію, така «перемога» для росії буде гіршою за поразку. Величезна територія з нелояльним населенням, партизанська війна, диверсії призведуть до дестабілізації ситуації також і на території рф. Режим ставатиме дедалі жорсткішим, репресивна машина працюватиме без жодних гальм, бо росія остаточно перетвориться на тоталітарне фашистське суспільство.
Тому повної перемоги російської федерації у війні проти України в самій росії можуть бажати хіба що самогубці, які не розуміють, що жодна лояльність і навіть жодна активна підтримка режиму не зможуть врятувати їх від репресій. Зрештою, терор і репресії стануть настільки нестерпними, що кришку парового котла зірве й усе обернеться великою громадянською війною на всій підконтрольній рф території. В кінцевому підсумку вона призведе до розпаду російської федерації. Україна при цьому максимально швидко спроможеться відновити і власну державність, і контроль у межах міжнародно визнаних кордонів станом на 1991 рік.
Утім, нагадаю, що варіант тотальної перемоги російської федерації над Україною, яка, зрештою, обернеться такою ж само тотальною російською поразкою, вкрай малоймовірний.
Варіант другий — часткова перемога росії (украй малоймовірний)
Другий варіант — це часткова перемога росії, під якою мається на увазі закріплення на частині тимчасово окупованої території України та стабілізація лінії зіткнення. Саме цього росія і прагне станом на сьогодні. Мета путіна зараз — законсервувати війну, провести власне формальне переобрання на посаду президента рф 2024 року і накопичувати сили для нового етапу активної агресії проти України.
Ймовірність цього варіанта розвитку подій дещо вища за ймовірність першого варіанта, однак провідні світові аналітики так само вважають її низькою. «У путіна закінчуються варіанти в Україні. Дрібними кроками росія підходить до розплати», — так називається стаття професора з досліджень війни в лондонському Кінгз коледжі Лоренса Фрідмана у впливовому виданні Foreign Affairs. Ця думка є найбільш поширеною, й світова спільнота переконана, що якщо Україна продовжить тиснути на агресора далі, то через якийсь час він обов’язково посиплеться.
Однак припустімо таки, що цей малоймовірний варіант буде реалізовано. Що отримає росія в такому разі? Хронічні дії різного ступеня інтенсивності по всій лінії зіткнення, розорені території з нелояльним населенням, які потребуватимуть дедалі більшого фінансування, продовження й посилення санкційного тиску, тотальна міжнародна ізоляція за варіантом Північної Кореї тощо. В самій російській федерації посилюватимуться репресії, а війна неминуче вихлюпуватиметься з тимчасово окупованих територій України в питомо російські регіони. Страждатиме не лише російсько-українське прикордоння, зростання, а згодом і вибух збройного насильства неминучі в самій російській федерації.
Реалізація цього варіанта призведе до того, що російська федерація неминуче зазнає поразки через певний час, перед тим максимально виснаживши власні ресурси й почасти винищивши, а почасти залякавши й ослабивши й без того здеградоване російське суспільство. Цей варіант, зрештою, нічим не кращий для росії, ніж попередній.
Варіант третій — тотальна обвальна поразка росії (середньої ймовірності)
Цей варіант більш ймовірний за попередні два. Бунт пригожинських вагнерівців дуже наочно засвідчив слабкість особисто путіна й російської владної вертикалі, яку він десятиліттями вибудовував. Наростання невдоволення в російській армії на рівні середнього й вищого командного складу, невдоволення населення війною, що триває, без перспектив виходу з неї, вичікувальна угодовська позиція бізнесу — все це зрештою може поєднатися у вибухову суміш, яка якщо й не змете чинну кремлівську владу, то змусить її сконцентруватись на самозахисті у межах сьогоднішніх російських кордонів.
Усе описана неминуче призведе до дезорганізації командування армією, розвалу логістики, хаосу на фронті. Швидкий відступ російських військ, який нагадуватиме радше панічну втечу, спричинить колапс керованості спочатку прикордонних з Україною, а в близькій перспективі й усіх російських регіонів. Віддаленіші з них будуть зацікавлені винятково в тому, щоб самоізолюватися від неминучого вибуху збройного насилля в рф і підтримувати певну стабільність у своїх межах.
Високоймовірним стане вибух громадянської війни, передбачати можливу конфігурацію учасників якої — специфічна аналітична насолода й тема для окремої публікації. За таких умов російська федерація надовго провалиться у внутрішній порядок денний, причому в підсумку віяло можливих наслідків може бути дуже широким — від розпаду російської федерації до встановлення нового тоталітарного режиму на всій її території.
У будь-якому разі втрати російського суспільства в процесі й за підсумками обвальної поразки будуть надзвичайно високими. Оговтуватись від них воно буде щонайменше кілька десятиліть.
Варіант четвертий — контрольована поразка росії
Четвертий варіант розвитку подій є найбільш бажаним як для самої російської федерації, так і для всього світу. Це контрольована поразка росії зі зміною її вищого військово-політичного керівництва та деокупацією всіх територій України включно з Кримом. Контрольоване організоване виведення військ, початок переговорного процесу, видача воєнних злочинців і стабілізація управління російською федерацією у межах її міжнародно визнаних кордонів зрештою дозволять росії подолати ті виклики, які постануть перед нею внаслідок поразки.
Звичайно, поразка буде болісним ударом по роздутому російському імперському его. Звичайно, вона спричинить загрозу стальній керованості регіонів та призведе до внутрішньополітичної боротьби за ресурси й повноваження. Однак за контрольованості процесу всьому цьому можна буде зрештою дати раду.
Така контрольована поразка призведе до того, що відновлення російського суспільства й подолання ним найнебезпечніших наслідків війни затягнеться не на багато десятиліть, а на 20–30 чи навіть кільканадцять років. Довготривалі наслідки війни, зрозуміло, нікуди не подінуться за жодного з описаних варіантів.
Тому саме контрольована поразка видається зараз найбажанішим варіантом для російської федерації, який дасть їй шанс на майбутнє. Реалізація будь-якого іншого варіанта розвитку подій неминуче матиме дуже негативні або вкрай негативні наслідки насамперед для росії, та і для всього світу також.
