Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Поки увага суспільства зі зрозумілих причин прикута до західної зброї, яку передають Україні союзники, наші воїни на фронті ефективно ліквідують ворога і зі «звичайної» бойової техніки ще радянських часів. «Аби були снаряди, а працювати по окупантах ми вміємо», — говорять реактивники окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
У районі очікування на Бахмутському напрямку постійно чергують кілька екіпажів «Градів» реактивної батареї бригади. Бойові машини виїжджають на вогневі позиції, як тільки надходить інформація про виявлені цілі.
— Отримую цілі від КСП (командно-спостережний пункт), виїжджаємо в район вогневих позицій, звідки працюємо, — розповів кореспонденту АрміяInform командир взводу реактивної батареї Володимир. — Тут, під Бахмутом, стріляємо переважно осколково-фугасними боєприпасами —реактивними снарядами, підтримуємо піхоту.
У ці дні ворог трохи «збавив темпи», тож екіпаж Володимира за минулу зміну отримав тільки дві цілі за три доби. Але, розповідає командир, недавно було й 12 завдань за день — по російській артилерії, по посадках, по складах. Причому вогневі позиції намагаються обирати якомога ближче до ворожих цілей, адже за максимальної дальності стрільби в понад 20 км збільшується «розкид» снарядів і зменшується точність ураження.
— Зараз стріляємо менше, але якщо ціль хороша, варта уваги, то можемо по ній не звичайні 5–10 снарядів випустити, а кілька десятків, — говорить Володимир. — От, минулої зміни ми добряче влучили по їхній колоні, яка заїжджала в Бахмут. Причому стріляли вночі, але розвідка підтвердила, що спалили колону повністю.
За словами Володимира, влучність старенької БМ-21 «Град» достатньо висока. Лише іноді після першого залпу буває потрібне невелике корегування: «Тоді трошки довертаємо, і решта снарядів летить у ціль».
— Ефективність була би ще більшою, якби ми стріляли, як вимагає «книжка» — по 80–120 снаряд на ціль. Тоді б там, звісно, нічого живого не залишилося. Наразі економію боєприпасів компенсуємо точністю ураження, крім того, «Град» — це така штука, що навіть коли немає прямого влучання, противник лякається і надовго відмовляється від своїх дій, — розповідає Володимир. — Є в нас таке поняття — «на заборону дії», тобто стріляє їхня арта чи міномет, «кошмарять» нашу піхоту — ми кинули їм «на заборону», то вони там або надовго замовкають, або перекотяться на іншу позицію, і ще довго не будуть стріляти.
Нам «пощастило» — менш ніж за годину перебування в районі очікування та спілкування з хлопцями одна з бойових машин отримала цілі. За командою БМ-21 «Град» виїхала на вогневу позицію, де екіпаж реактивної системи залпового вогню уточнив бойове завдання, навівся на ціль, випустив снаряди. Усе відбувається дуже швидко, тому що в небі прифронтової смуги постійно сновигають російські розвідувальні й ударні безпілотники, і потрібно одразу після «роботи» негайно виводити техніку з-під майже гарантованого артилерійського удару у відповідь.
— Нас прикривають зенітники нашої бригади, плюс групи ППО, які відпрацьовують повітряні цілі, на фронті вистачає «Стріл» та інших ЗРК, але й у ворога теж засобів вогневого ураження — достатньо, — говорить Володимир.
Привертають увагу злагоджені дії всіх членів екіпажу бойової машини. Командир, навідник, водій, топогеодезіст, що працює з бусоллю, номери обслуги, які підвозять, підносять реактивні снаряди, заряджають — усі рухаються та діють чітко, як єдиний механізм. За словами Володимира, в підрозділі багато досвідчених контрактників, але й основна маса мобілізованих — це хлопці, які раніше служили в реактивній артилерії, брали участь у бойових діях АТО/ООС та швидко згадали свої колишні навички, а за півтора року широкомасштабної війни відточили їх до досконалості.
— Я сам мобілізований, — говорить командир взводу. — Раніше був у цьому дивізіоні з 2014-го по 2018 рік, а 24 лютого повернувся назад на ту саму посаду, в ту саму батарею. Так, не всі хлопці мали бойовий досвід, але за цей час навчилися стріляти.
Фото: Олександр Козубенко та Влад Волошин
