Зміни внесено до постанови Кабінету Міністрів № 560. Вони передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через…
570 років тому, 17 липня 1453 року, рішучою перемогою французьких військ над англійцями завершилась битва поблизу містечка Кастільйон-ла-Батай у Гасконі — остання велика битва Столітньої війни (1337–1453). Вирішальну роль у перемозі французів, чи не вперше в західноєвропейській історії, відіграла артилерія.
У середині XV століття тривала і виснажлива війна між Англією та Францією, наближалась до завершення. Відвоювавши Нормандію на півночі, французи зосередили зусилля на південному заході країни з метою остаточно вибити англійців з Гасконі. Головним опорним пунктом володінь Англійського королівства в цьому регіоні було Бордо.
29 червня 1451 року французи змусили англійський гарнізон міста капітулювати, однак надовго закріпитися у столиці Гасконі не змогли — вже у жовтні 1452 року місцева знать повернула Бордо англійцям. Це дозволило досвідченому англійському воєначальнику Джону Талботу, графу Шрусбері, доволі швидко відновити контроль і над більшою частиною території Гасконі.
Опинившись перед потребою наново повертати вже відвойоване, французи на чолі з королем КарломVII Звитяжним зібрали впродовж зими 1452–1453 років потужне 10-титисячне військо і рушили на Бордо. Ключовим пунктом на шляху до головного міста регіону був добре укріплений Кастільйон, який французи не бажали лишати ворогові, наражаючись на небезпеку удару в тил з боку сильного англійського гарнізону.
Почавши облогу Кастільйона, французи одночасно готувались дати відсіч основним англійським силам на чолі з Джоном Талботом, розуміючи, що той рано чи пізно спробує прийти на допомогу обложеним і деблокувати Кастільйон. Жан Бюро, головний магістр артилерії Франції, який командував облогою, наказав в очікуванні підходу англійців з Бордо облаштувати міцний табір, оточивши його глибоким ровом і міцним частоколом.
Підготовка французів до битви з основними силами англійців виявилась вчасною. Джон Талбот, який певний час вагався, не бажаючи послаблювати оборону Бордо, зрештою рушив на допомогу обложеним у Кастільйоні. Впевненості у власних силах англійцям додала легка перемога над численним загоном французьких ополченців, здобута по дорозі до Кастільйона. Переможні настрої посилювала також інформація про те, що французи виводять з табору війська, ймовірно, готуючись до відступу.
Утім, перемога англійців над недостатньо організованими й погано озброєними ополченцями виявилась оманливою, а інформація про можливий відступ французів хибною — з табору насправді вивели цивільних, які б лише наражались на небезпеку і заважали обороні. Основні сили під командуванням Жан Бюро надійно закріпились на позиціях, прикритих з тилу притокою річки Дордонь. Головну ставку в обороні магістр артилерії зробив на численні гармати — понад 300 стволів різних калібрів, спроможних вражати ворога картеччю і ядрами на різних відстанях.
Передчуваючи швидку і славетну перемогу, Джон Талбот кинув в атаку на укріплений французький табір близько півтори тисячі англійських кіннотників. Слідом за ними рушили близько 5 тисяч піхотинців. Впевненості атакуючим додала хитрість французів, які випустили з табору кількасот коней. Здіймаючи хмари пилу, тварини кинулись навтьоки, створивши враження війська, що панічно втікає з позицій. З криками «Талбот! Святий Георгій!» англійці кинулись на штурм табору, який вважали вже майже покинутим і беззахисним.
Шерега помилок стала для Джона Талбота фатальною. Долаючи рів, англійці потрапили під шквальний вогонь французької артилерії, добре виставленої і, можливо, навіть попередньо пристріляної по місцях очікуваної появи ворога. Втрати атакуючих від артилерійського вогню, посиленого градом стріл лучників та арбалетників, стали колосальними — близько 4 тисяч загиблих. Особливо вражаючими вони є на тлі втрат французів, з війська яких загинуло заледве близько 100 бійців.
Остаточно долю битви вирішило французьке підкріплення — передовий загін бретонської кавалерії, який ударив у правий фланг англійців і змусив їх відступати. Останнім ударом, після якого дезорганізований відступ остаточно перетворився на панічну втечу, стала загибель Джона Талбота.
Перемога французів у битві поблизу містечка Кастільйон остаточно підбила підсумок усієї Столітньої війни. Через три місяці після болючої поразки англійський гарнізон Бордо капітулював, поклавши край 116-річному збройному конфлікту між Англією та Францією.
Вийшовши з війни переможцями, французи остаточно стали на шлях формування модерної нації та модерної централізованої держави. Натомість Англія на тривалі тридцять років занурилась у Війну Червоної та Білої троянд — кривавий династичний конфлікт між родами Ланкастерів та Йорків, які представляли дві гілки династії Плантегенетів.
