Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
У соцмережах можна побачити численні відео, як наші протитанкісти ліквідують російську техніку й не стримують емоцій, коли на моніторі яскравий політ протитанкової ракети завершується влучанням і вибухом. Разом із воїнами, переглядаючи такі відео, радіє вся Україна, але мало хто знає в обличчя тих хлопців, які залишаються за кадром.
Днями подібне відео опублікував командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський: розрахунок протитанкового ракетного комплексу «Стугна-П» менш ніж за дві години спалив два ворожі транспортні засоби разом з окупантами. Кореспондент АрміяInform зустрівся з героями цього бою на Бахмутському напрямку.
Відео бойової роботи протитанкового розрахунку, оприлюднене Олександром Сирським
Виявилося, що такий «подарунок» побратими зробили ще 9 липня — на день народження старшого розрахунку Андрія, командира вогневого відділення протитанкових керованих ракет. Вони знищили пікап із живою силою противника та боєприпасами, а згодом — тягач МТ-ЛБ, який підвозив особовий склад.
— Згоріло все, не залишилося нічого, — буденно розповідають воїни.
«Треба зробити свою роботу так, щоб заплакали всі вороги»
У складі розрахунку три військовослужбовці: головний сержант Андрій із Чернігівщини та два оператори — мобілізовані Микола та Віталій із Житомирської області. Попри різний досвід служби хлопці вважають, що головне — мотивація людини, яка готова працювати і вдень, і вночі до Перемоги, і готова навіть загинути. «Але перед цим зробити свою роботу так, що будуть плакати всі вороги», — кажуть хлопці.
У самого командира Андрія — молодша сестра, яка пережила окупацію Ніжина, а от у Миколи та Віталія — брати, і вони теж взяли до рук зброю і стали на захист України, серед них є і гранатометник, і зенітник, і боєць Нацгвардії.
Відео, опубліковане командувачем, — це лише один епізод бойового шляху команди
А трійця підібралася на славу! Хлопці кажуть, що деякі колеги-протитанкісти навіть ображаються на них: коли в інших кілька днів немає жодної цілі, а Андрій, Микола і Віталій приїжджають і все — на другий день мають смертельний для ворога результат.
Під Бахмутом розрахунок здебільшого виконує завдання з вогневого контролю шляхів підвезення техніки, особового складу, боєприпасів.
— Уражаємо легкоброньовану техніку, на нашому рахунку кілька БМД, важкоброньовану техніку — знищили вже два танки, протитанкові розрахунки противника, можемо знищувати повітряні цілі типу вертольотів, — розповідає Андрій. Узагалі, вертоліт Ка-52 — мрія хлопців, яка ще не здійснилася.
«Уражаємо легкоброньовану техніку, на нашому рахунку кілька БМД, важкоброньовану техніку — знищили вже два танки, протитанкові розрахунки противника, можемо знищувати повітряні цілі типу вертольотів»
Поки що російським льотчикам неймовірно щастило й вони вдало тікали, як тільки помічали, що їх опромінює прилад лазерного наведення «Стугни». Але протитанкісти впевнені, що це лише питання часу, коли один із вертольотів окупантів зустрінеться з їхньою ракетою.
— Зброя дуже потужна. За вдалого влучання навіть у танк, у того відриває башту, а решту розносить на шматки після детонації боєкомплекту, — діляться успіхами українські воїни. Особлива гордість — за знищення російських «колег»: навіть після непрямого влучання в позицію «Фагота» чи іншого ПТРК ворога окупанти надовго полишають думку повертатися на те місце.
«Зброя дуже потужна. За вдалого влучання навіть у танк, у того відриває башту, а решту розносить на шматки після детонації боєкомплекту»
«Починаєш „насипати“, і вони перестають тим шляхом їздити. Піхота нам і за це дякує»
— Але ворог теж навчається на своїх помилках, — кажуть хлопці. — Якщо раніше вони довго не могли нас виявити навіть після кількох пострілів, то тепер навчилися — після одного-двох пусків нам потрібно змінювати позицію, тому що вираховують і накривають артилерією чи мінометами.
Іменинник Андрій в армії та й на війні — з 2016 року, тому без емоцій розповідає про свою роботу, наче про одноманітний день якогось офісного клерка: «Спочатку виїжджаємо на позицію, обираємо її, а потім — або наступного дня, або вже ввечері — заїжджаємо, виставляємо „Стугну“, ведемо розвідку, виявляємо ціль, одразу проводиться пуск і знищення. У день народження теж усе було, як зазвичай. Ми їх добу „водили“, чекали на нормальну ціль. Побачили — постріл, влучання, ура, доповідь, перезарядили. Знову постріл, знову влучання, доповіли — молодці».
— Так, по-різному доводиться чекати на ціль, — говорить старший оператор Микола. — Місяць тому виїжджали на те саме місце й тільки одну БМД уразили. Але навіть без влучань — починаєш «насипати», і вони перестають тим шляхом їздити. Піхота нам і за це дякує.
Фото автора
