Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
80 років тому, 12 липня 1943 року, відбулась одна з найбільших танкових битв у світовій історії — битва під Прохоровкою між 5-ю гвардійською танковою армією радянської червоної армії та 2-м танковим корпусом сс нацистського вермахту. Украй виснажлива для обох сторін, вона до сьогодні лишається полем герцю, на якому ламають списи фахові історики й професійні пропагандисти.
Пишучи про битву під Прохоровкою, частина публіцистів, насамперед російських, прагне до блиску відполірувати бронзу на офіційному радянському, а за ним і російському міфі про надзвичайну перемогу радянських військ. Їхні опоненти навпаки намагаються розвінчати усталену оцінку значення битви, доводячи, що пропаговане в срср, а за ним і в рф бачення є радше ідеологічним конструктом, ніж реалістичним поглядом на подію.
Обидві сторони хвацько громлять опонентів, радикалізуючи і доводячи їхні версії до абсурду, натомість історична істина вислизає і губиться за нагромадженнями риторичних прийомів та «бронебійними» аргументами з апеляцією до необхідності вшанування пам’яті героїв і недопущенням применшення внеску срср у перемогу над нацизмом.
Ситуація, що склалась у науково-популярній історіографії і публіцистиці навколо танкової битви під Прохоровкою, є наслідком радянської, а тепер вже і російської практики офіційного історієписання. Історіографія Другої світової війни у радянському союзі, а слідом за ним і в російській федерації украй спотворена, перекручена і сповнена міфами.
Внаслідок цього навіть щодо очевидних подій, наслідки яких не так уже й важко оцінити у короткотривалій тактичній та довготривалій стратегічній перспективі, виникають сумніви і точаться дискусії. Танкова битва під Прохоровкою — лише один із показових прикладів, який добре ілюструє ситуацію, що склалась внаслідок заідеологізованості радянської та російської історіографії та владної практики авторитарних держав нав’язувати суспільству «єдиноправильну» офіційну точку зору на події.
Немає сенсу детально переказувати загальновідомі факти битви, доступні для уточнення будь-кому з користувачів мережі Інтернет у безлічі джерел, починаючи від різномовних версій Вікіпедії до розміщеної онлайн на різних ресурсах наукової літератури. Варто лише зауважити, що танкова битва, що відбулась 12 липня 1943 року поблизу залізничної станції Прохоровка за 56 км на північ від Бєлгорода, була зустрічною — обидві сторони вели під час неї наступальні дії. Другий танковий корпус сс наступав, а 5-та танкова армія рсча завдала контрудару. Німецькі війська виявили більшу ефективність у бою, знищивши приблизно вдвічі більше радянських танків, ніж втратили самі (точні цифри в дослідженнях різняться).
Внаслідок того, що втрати радянських військ були більшими, ніж втрати нацистів, останнім вдалося зупинити удар 5-ї танкової армії рсча і суттєво знизити її ударну міць. Однак і наступальний потенціал вермахту так само було підірвано, і розвинути досягнутий тактичний успіх нацистські танкісти були неспроможні. Натомість у довготривалій перспективі танкова битва під Прохоровкою змусила вермахт перейти до оборони і дозволила червоній армії впевнено перехопити стратегічну ініціативу і перейти зрештою у рішучий наступ.
За два дні до битви під Прохоровкою відбулась успішна висадка західних союзників по Антигітлерівській коаліції на Сицилії. Це також вплинуло на зміну загальної стратегічної ситуації на фронті, змусивши німецьке командування перекинути частину військ до Італії.
Твереза оцінка значення битви під Прохоровкою, позбавлена пропагандистсько-ідеологічних нашарувань патини на бронзі офіційного радянсько-російського міфу про найвеличнішу героїчну й переможну для червоної армії найбільшу танкову битву Другої світової війни, все ще лишається важливим завданням історичної науки. У символічному ж плані варто повернутись до головного фото цієї замітки й уважніше роздивитись тактичні знаки на броні підбитої нацистської бронемашини, повз яку радянські танкісти та піхотинці проїжджають на поставленому по ленд-лізу британському танку Churchill Mk IV.
Ілюстрації з відкритих джерел
