Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
80-ті роковини Волинської трагедії та памʼять її жертв офіційно вшановують 11 липня у Польщі. З-поміж численних гірких сторінок спільної польської та української історії Волинська трагедія є найболючішою і потребує найпильнішої уваги для порозуміння та примирення українського та польського суспільств.
Історія сусідів часто сповнена як найщирішою дружбою, так і найзапеклішою ворожнечею. Сусідні народи, які контактують між собою впродовж багатьох століть, мають удосталь як прикладів добросусідського співіснування та дружньої взаємодопомоги, так і взаємних образ та претензій. Такою була історія світу та Європи зокрема аж до середини ХХ століття включно, коли задавнені в минулому конфлікти призвели до низки найстрашніших трагедій в історії людства. Події на Волині у 1943–1945 роках стали однією з таких трагедій.
Обопільне протистояння українців та поляків під час Другої світової війни та у перші роки після неї набуло моторошних проявів, серед яких найжахливішим стало масове убивство цивільних. Це відбувалось під час антипольських акцій українських націоналістів, до яких приєднувалися місцеві українські мешканці. Це відбувалось також під час антиукраїнських акцій польських підрозділів Армії Крайової, які відбувались як на території Волині, так і в Польщі.
Історики спромоглися встановити імена близько 30 тисяч польських та 10 тисяч українських жертв тих масових убивств. Детальне вивчення причин, перебігу та наслідків Волинської трагедії — важливе завдання історичної науки як в Україні, так і в Польщі. Відповідальні дослідники, свідомі своєї не лише суто наукової, але й суспільної місії докладають максимальних зусиль для того, щоб не лише достовірно встановити всі обставини Волинської трагедії, але й сприяти налагодженню порозуміння та примирення між поляками та українцями.
На жаль, на заваді виваженому та відповідальному підходу до вивчення та представлення у публічному просторі Волинської трагедії стоять російські пропагандисти, зацікавлені в розпалюванні ворожнечі між українцями та поляками. кремлівський режим упродовж десятиліть не шкодував жодних ресурсів для того, щоб посилювати антиукраїнські настрої у Польщі та антипольські в Україні. Так само під час Другої світової війни діяли нацистський та комуністичний тоталітарні режими для того, щоб послабити польський та український Рух опору проти окупантів.
У середині ХХ століття москві вдалося силою й облудою посилити суперечності між поляками та українцями. Роздмухування ворожнечі призвело тоді до послаблення і знищення польських та українських сил спротиву окупації. Це призвело до втрати свободи Польщі й України як суверенних країн, спричинило численні людські жертви польського та українського народів. Зараз путінська ідеологічна обслуга намагається зробити те саме, щоб спочатку знищити незалежну українську державу, а потім узятися й за Польщу, країни Балтії, Молдову…
На щастя, нині як в Україні, так і в Польщі вже добре розуміють, чим може обернутися сприйняття нав’язуваних росією наративів і відповідально протидіють спробам москви розколоти і взаємно ослабити поляків та українців. «Просимо пробачення і пробачаємо» — найбільш відповідальне формулювання та позиція, якої необхідно послідовно дотримуватись, щоб остаточно подолати конфлікт пам’яті між двома нашими народами.
Історію необхідно пам’ятати, беручи на себе моральну відповідальність за все, вчинене тією національною, релігійною, соціальною людською спільнотою, до якої ми відчуваємо себе приналежними. Однак минуле не повинно шкодити сучасності та заступати шлях до майбутнього. Минуле є частиною нашої ідентичності та нашого досвіду, однак не воно визначає наше спільне майбутнє поляків та українців як добрих сусідів та союзників.
