Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Поруч із позиціями українських захисників у районі ведення бойових дій армійці стрілецького батальйону з Черкащини власними силами обладнали тренажерну залу.
Військовослужбовцю Івану понад 50 років, проте він добре фізично розвинутий і разом із побратимами будував тренажери задля того, аби у вільний час займатися спортом і підтримувати себе у належній фізичній формі.
— До війни я постійно тренувався. Попри вік, мені це дуже подобається, коли тіло фізично розвинуте, — каже Іван.
Після виконання завдань за призначенням, аби розвантажитись психологічно, Іван разом із побратимами тренується у новоствореній тренажерній залі. Каже, що молодих побратимів залучав до спорту поступово.
— Вони не всі охоче долучалися до цієї справи, але, помічаючи, як фізично змінюються ті, хто займається, як стають сильнішими, й самі приєднуються до тренувань, — зазначає воїн.
Маючи великий досвід заняття спортом, він допомагає особовому складу свого підрозділу як теоретичними порадами, так і практикою правильного виконання техніки й дихання.
— Ми обладнуємо бліндажі та укріплюємо позиції. Несемо чергування на них. І, звісно ж, не забуваємо про наші тренажери. У нас тут є не лише турнік, а й штанги, лавки й навіть блокові тренажери, — ділиться враженнями Іван.
Він говорить, що на цьому зупинятися не збирається, а за наявності матеріалів разом із друзями створюватиме нові тренажери, тренуватиметься й залучатиме якомога більше військових до занять спортом.
Фото Володимира Левченка
