Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Збройний виступ приватної військової компанії «вагнер» на чолі з євгенієм пригожиним від самого початку, вночі з 23 на 24 червня 2023 року, почали порівнювати з корніловщиною. Після відмови пригожина від походу на москву й заяви про повернення вагнерівців у польові табори це порівняння стало ще наочнішим.
Корніловський заколот — спроба частини військових встановити диктатуру з метою відновлення «законності та порядку» 10-13 вересня (27-30 серпня за юліанським календарем) 1917 року. Корніловці прагнули встановлення «твердої влади» задля відновлення боєздатності армії та налагодження ефективної роботи тилу, який мав забезпечити все необхідне для перемоги. Першочергове забезпечення потреб армії та фронту було потрібне заколотникам для обов’язкового продовження війни до повної перемоги над ворогом і встановлення миру, який би відповідав життєвим інтересам росії.
Очолив заколот надзвичайно популярний серед офіцерів генерал лавр корнілов. У липні 1917 року його було призначено верховним головнокомандувачем російської армії, після чого генерал зосередив свою діяльність на відновленні порядку у військах та протидії революційним процесам, які він сприймав як шлях до розвалу країни. Зрештою корнілов відкрито виступив проти тимчасового уряду на чолі з алєксандром керенським, який керував росією після лютневої революції 1917 року. лавр корнілов висунув ультиматум з вимогою передати йому всю повноту влади, запровадити в петрограді воєнний стан, а уряд, який виявився неспроможним навести лад у країні й забезпечити армію всім необхідним для перемоги, відправити у відставку.
З метою змусити уряд прийняти ультимативні вимоги корнілов направив на столицю 3-й кінний корпус під командуванням генерала алєксандра кримова. Його завданням було роззброїти гарнізон, придушити можливі більшовицькі виступи та встановити повний контроль над містом. У відповідь голова тимчасового уряду керенський оголосив генерала корнілов зрадником, а вірні уряду війська та значною мірою озброєні загони більшовиків упродовж кількох днів шляхом організації диверсій на шляхах сполучення зупинили просування корніловців до петрограда.
У результаті похід корніловців на столицю провалився, а корнілова та його прибічників з числа вищих офіцерів заарештували. Здавалося б, успішне придушення заколоту повинно було привести до посилення позицій російського тимчасового уряду, однак наслідки виявились цілком протилежними. Неспроможна ні запобігти виступу заколотників, ані ефективно протидіяти їхнім діям центральна влада змушена була скористатися підтримкою з боку більшовиків, які заволоділи під час боротьби з корніловцями значними запасами зброї і значно посилили свої позиції. Невдовзі це стало вироком для слабкого уряду алєксандра керенського.
Під час нинішнього виступу пригожинців проти уряду владіміра путіна ситуація виявилась подібною, якщо не гіршою. У вересні 1917 року тимчасовий уряд за підтримки більшовиків справді зміг успішно протидіяти корніловцям. Нині ж пригожинці виявилися значно ефективнішими за вірні кремлівському уряду війська, які до того ж масово виявляли готовність перейти на бік повстанців. Заколот вагнерівців виявив кричущу слабкість центрального російського уряду та відсутність у нього як справжньої підтримки в суспільстві та серед військових, так і засобів для ефективного придушення масштабних збройних виступів проти влади всередині країни.
Спочатку безпорадність путінського режиму продемонстрували повстанці з легіону «Свобода росії» та російського добровольчого корпусу під час яскравих рейдів у брянській та особливо бєлгородській областях рф. Тепер це зробив у ще більших масштабах пригожин на чолі приватної військової компанії «вагнер». Наступний виступ проти путінської влади буде ще потужнішим і, найімовірніше, остаточно повалить кремлівський режим. Слабкість російської офіційної влади є настільки очевидною, що можна не сумніватись — далі буде.
