Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Те, що ви зараз бачите на фото, — робота українських артилеристів окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» на бойовій позиції Донеччини. Захисники працюють на гаубиці Д-30, на рахунку якої безліч знищених ворожих АГС, СПГ, мінометів, бойових машин, складів з боєприпасами та живої сили противника. Саме сюди завітала кореспондентка АрміяInform, щоб поспілкуватися з артилерійським розрахунком.
— Гаубиця Д-30 у нас із самого початку створення підрозділу, — розповідає командир батареї з позивним «Атлас» і продовжує: — Для зразка зброї ще минулого століття вона є доволі точною та влучною. За добу хлопці стріляють з неї від 10 до 15 разів, але все залежить від активності ворога. Ця гармата нічим не поступається західним зразкам зброї, адже якщо ти професіонал, то проблем у тебе ніколи не виникає.
Також командир запевняє: якщо Д-30 якісно обслуговувати та доглядати, вона може дуже довго та влучно працювати. Захисники мають змогу підвозити на позицію технічний підрозділ, який експлуатує гармату просто на місці. Далі до нас виходить командир гармати Сашко з позивним «Малюк». Саме він за п’ять років пройшов шлях від заряджального до командира гармати.
— У нас є чітко налагоджений механізм роботи. Як тільки нам передають, що надійшла ціль, ми починаємо розмасковувати гармату. Далі навідник вбиває координати, наводиться і підіймає ствол. Потім беремо снаряд і заряджаємо його. Далі залишається потягти за мотузку, і вуаля — мінус ворожа ціль, — каже артилерист «Малюк». Доки ми спілкувалися з командиром гармати, хлопцям надходить нова ціль по скупченню живої сили противника, і вони за одну хвилину починають відправляти москалям гарячі сюрпризи.
— Як тільки відпрацювали, одразу маскуємо назад гармату й маємо спускатися в укриття, адже ворог починає лютувати та обстрілювати у відповідь нас. Але коли отримуємо підтвердження, що ціль уражено, то відчуваємо ейфорію й упевненість у своїх силах. Від цих емоцій хочеться працювати ще більше, — доповнює командир Сашко.
Перебуваючи в укритті, захисники показують нам свої трофеї, які здобули в боях під Житомирщиною та Київщиною.
— Зараз ви сидите на трофейному ящику від боєприпасів 122-го калібру. Це орки якраз коли тікали, залишили нам. Там узагалі багато було трофеїв, але нам нереально пощастило, адже вони якраз підійшли нам для гаубиці. Снаряди ми вже давно відправили назад по окупантах, а ящик використовуємо як портативний холодильник. Також із трофеїв з минулих боїв у нас є приціл ОП4М, який теж призначений для нашої Д-30. Ми його використовуємо для прямого наведення, — розповідає навідник гармати з позивним «Гуцул» і згадує бойовий епізод з Київщини. — Тоді по нас дуже сильно працював ворог. За добу ми могли використовувати до 160 снарядів. Знали, коли починає працювати авіація противника, коли танковий, мінометний чи артилерійський обстріл. Саме тоді ми вразили «найжирнішу» свою ціль — повністю знищили мінометну батарею з 14 снарядів.
Коли загроза ворожого обстрілу минає, а ми покидаємо укриття, то зустрічаємо наймолодшого члена розрахунку — цуценя Найса. — Малюку лише два місяці, він вперше заїхав з нами на бойову позицію декілька днів тому. У перший день трішки не розумів і хвилювався від обстановки навколо, але вже цілком звик до обстрілів, — говорить військовослужбовець Орест.
За словами артилеристів, коли вони починають працювати, Найс сідає позаду гармати й не заважає. Ніби крихітний розвідник, контролює ситуацію навколо й очікує, коли його господарі виконають свою роботу.
— Наш малюк — справжній член команди та розрахунку. Ми з хлопцями жартуємо, що коли він підросте, то буде допомагати підносити нам снаряди. Але його роль саме на бойовій позиції неоціненна для нас, адже він нам як рідний, навіть спить поруч із нами. Правда, у нього зубки тільки ріжуться, тому гризе речі й розгрузки. Він у нас справжній бойовий пес, адже із самого дитинства вже на лінії вогню. Найс допомагає нам наближати Перемогу, — додає артилерист Орест.
Захисники мріють, що скоро в них будуть нові гаубиці типу М-119 або L- 119, адже коли вони почнуть працювати на західній техніці, то зможуть знищувати ворожі цілі ще більше та краще.
Фото автора
