Про все це та інше кореспондентка АрміяInform запитала в начальника Управління гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України Діани Копаниці. За останні три…
За понад 15 місяців з початку загальної мобілізації до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які її проводять, постало багато запитань: від вручення повісток у громадських місцях до, нібито, відправки на фронт мобілізованих без належної підготовки.
Авторка матеріалу зустрілася з начальником Харківського ОТЦК та СП полковником Володимиром Арапом, аби поставити йому найпоширеніші запитання… Говорили про роботу ТЦК та СП області на початку широкомасштабного вторгнення російських окупантів, про особливості мобілізації та контрактної служби, комплектування інших військових формувань…
— Володимире Антоновичу, як почали діяти ТЦК та СП Харківської області з моменту широкомасштабного вторгнення росіян?
— Як усі військовослужбовці, ми були готові до початку активних бойових дій. Як ви пам’ятаєте, за декілька діб до широкомасштабного вторгнення Президент України видав наказ про призов резервістів, тому ми розпочали діяльність з цього питання. А вже безпосередньо з 24 лютого розпочалася загальна мобілізація. Перші дві доби ми поставляли ресурс до ЗСУ, Нацгвардії та ДПС, безпосередньо з пунктів збору міста Харкова.
24 лютого 2022 року деякі РТЦК та СП, які знаходилися в населених пунктах в безпосередній близькості до державного кордону з країною-агресором, прийшлося терміново евакуювати: зброю, обладнання, майно — по максимуму все, що можна забрати…
Надалі ми вимушені були евакуювати наші установи з Харкова до запасних пунктів дислокації, оскільки на підступах до обласного центру вже точилися бої та ворог намагався захопити його. Працювали в районах, які не перебували в зоні бойових дій. Наголошую, ми ані на годину не призупинили заходи з проведення мобілізації.
— Яким чином було побудовано роботу ТЦК та СП у Харкові та решті міст області, до того як установи було евакуйовано? Адже всім відомо, що вже з перших годин тривали і обстріли населених пунктів Харківщини з РСЗВ, і здійснювалися авіанальоти. Для великого скупчення людей це було надзвичайно небезпечно…
— Ще до широкомасштабного вторгнення ми планували, яким чином проводитиметься мобілізація в особливий період — проводили необхідні заходи, тренування тощо. Тому з метою збереження життя і здоров’я ми розосереджували людей — кожен РТЦК мав відповідний пункт збору, біля самої будівлі установи знаходився наш співробітник, перевдягнутий в цивільне, який скеровував тих, хто прибував для мобілізації. Згодом, після переміщення ТЦК, було організовано підвіз людей до запасних пунктів дислокації.
— Розумію, що кількість мобілізованих називати не можна, але все ж таки, якщо рахувати, скільки добровольців ви прийняли в перші дні великої російської навали? Десятки, сотні, тисячі?
— Ми можемо говорити про тисячі тих, хто відразу добровільно мобілізувався, аби захищати Україну. Це не рахуючи резервістів, які поїхали безпосередньо до підрозділів, до яких були приписані. Ми працювали цілодобово, і потік людей не спадав…
— Серед добровольців були жінки?
— Ми мобілізували всіх охочих, зокрема і жінок! В основному це були ті, хто раніше проходив службу в бойових підрозділах, і на момент 24 лютого 2022 року мав статус резервіста. Ми відправляли їх до тих частин, до яких вони були приписані. Серед військовозобов’язаних жінок без досвіду військової служби ми відбирали тих, хто мав необхідний фах — медичні працівники, зв’язківці тощо.
Згодом, коли ситуація стабілізувалася, ми почали призивати військовозобов’язаних жінок лише споріднених спеціальностей. Решті ми пропонуємо підписати контракт та пройти навчання, аби отримати відповідну військово-облікову спеціальність.
Наразі ми також йдемо назустріч тим, хто виключений з військового обліку за станом здоров’я районними військово-лікарськими комісіями, (це стосується і чоловіків, і жінок. — Авт.), але бажає проходити службу в Збройних Силах України. В такому випадку людина проходить ВЛК при шпиталях — тобто це вищі за рангом комісії, щоб визначити ступінь його придатності. Якщо рішення лікарів щодо цієї конкретної людини змінюється, ми ставимо його або її на облік і призиваємо. І таких випадків, я вам хочу сказати, доволі багато…
— Чи встигли знищити або вивезти документацію, яка б могла викликати зацікавленість окупантів, з населених пунктів, які надалі опинилися під їхнім контролем?
— Секретну документацію ми знищили заздалегідь, оскільки отримали на це розпорядження. Вивезли особові справи офіцерів запасу, частину облікових карток знищили або приховали. Решта документації не представляла будь-якої цінності, і тому, коли ми повернули під свій контроль населені пункти, вона була лише розкидана окупантами, але залишилася на місці.
— Чи були випадки, коли окупанти затримували або катували співробітників ТЦК та СП населених пунктів, які опинилися в окупації?
— Ми встигли евакуювати всіх чинних військовослужбовців. Службовці ЗСУ, які ухвалили для себе рішення не полишати рідних домівок або просто не встигли виїхати, не постраждали. Єдиний випадок, про який мені відомо — це коли було піддано допитам та знущанням з боку загарбників нашого колишнього співробітника в м. Великий Бурлук. Він кілька діб перебував за ґратами в підвалі безпосередньо в приміщення РТЦК. Наразі він вільний, стан його здоров’я задовільний.
— А самі будівлі ваших установ та майно, яке залишилося в окупованих населених пунктах, постраждали від дій росіян?
— Внаслідок авіаудару було пошкоджено будівлю РТЦК та СП в Ізюмі. Наразі вона не придатна для експлуатації. Щодо майна — після деокупації воно було в занедбаному стані. Куди б ми не потрапляли, бачили суцільний безлад, залишений росіянами — помальовані стіни, побиті вікна, пляшки з-під алкоголю, розкидані речі, зокрема, особисте майно окупантів. Так, в одній з будівель, розташованих в області, під ліжком ми знайшли лапті!
Більш-менш зберігся порядок у Вовчанському РТЦК. Окупанти там влаштували свою «комендатуру», там жили їхні офіцери. Вони собі там навіть якусь баню зробили та облаштували мінімальний побут.
— На цей момент РТЦК та СП міст, які знаходяться в безпосередній близькості від кордону або лінії фронту та піддаються обстрілам з боку росіян, працюють в штатному режимі?
— На місцях залишилися Куп’янський, Шевченківський та Великобурлуцький РТЦК. Вовчанський та Дворічанський працюють, але розташовані в інших населених пунктах.
— Чи змінилося ставлення жителів деокупованих міст до військової служби? Є такі, які добровільно виявляють бажання мобілізуватися?
— Усі, хто хотів, давно це зробили. На цей момент таких людей поменшало: до нас звертаються ті, хто до цього просто не могли виконати свій громадянський обов’язок — були зайняті на виробництві, мали проблеми зі здоров’ям, або хворого родича чи дитину, хтось через окупацію був вимушений покинути Україну, але повернувся.
Звертаються до нас і призовники з проханням їх мобілізувати — це чоловіки віком від 18 до 27 років. На жаль, відповідно до чинного законодавства, ми не можемо цього зробити. В цьому випадку пропонуємо підписати контракт з ЗСУ до закінчення особливого періоду. Але деяких лякає слово «контракт», тому проводимо роз’яснювальну роботу, доводимо, що наразі різниці між мобілізацією та контрактною службою особливо немає, тому не треба боятися, що прийдеться залишитися служити після закінчення війни.
— Існує думка, що наразі на фронт відправляють людей, які не готові служити або не мають мотивації. Чи відповідає це дійсності?
— Ми керуємося Конституцією України, де в ст. 65 прописано, що захист незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком кожного громадянина, Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу» та ще низки нормативно-правових актів. Відповідно до цих документів у рамках загальної мобілізації ми зобов’язані здійснювати заходи з призову громадян України, за виключенням окремих випадків, незалежно від їхнього бажання. Ти громадянин України і мусиш зробити все, що залежить від тебе задля захисту її незалежності та суверенітету!
— Чи враховується бажання мобілізованого служити в конкретній військовій частині?
— На сьогодні всі військовозобов’язані призиваються лише через навчальні центри, де вони проходять підготовку. Розподіл по підрозділах здійснюється безпосередньо там. До речі, нині це стосується і бригад ТрО. В них вже створені свої навчальні центри, і спочатку мобілізованих ми відправляємо туди. Напряму бойові частини ми зараз не комплектуємо.
Інша справа, якщо ця людина звільнилася з лав ЗСУ менше ніж 5 років тому. В цьому випадку вона може бути призвана напряму до підрозділу як резервіст. Як варіант, аби потрапити до конкретної бригади, людина може підписати з нею контракт — він чи вона їде до навчального центру, а потім, маючи відношення, призивається до військової частини за фахом, здобутим під час навчання.
Що стосується комплектування інших військових формувань — Держприкордонслужба або Нацгвардія також комплектуються військовозобов’язаними. На це є відповідне мобілізаційне рішення вищого керівництва, яке надсилається нам: тобто в цьому місяці ми комплектуємо ту чи іншу військову частину. Після призову мобілізовані також проходять навчання, але вже в своїх навчальних центрах або на полігонах.
— А ви можете піти назустріч військовозобов’язаному, який виявив бажання проходити службу, наприклад, в Держприкордонслужбі?
— Так, якщо ми маємо заявку від прикордонників на ту військову спеціальність, яку має людина. Також бувають випадки, коли до нас звертаються представники правоохоронного органу щодо призову до них конкретної людини.
— Під час загальної мобілізації враховується військово-облікова спеціальність?
— Так, але це більше стосується офіцерського складу, який має досвід військової служби. Водночас, якщо людина закінчила військову кафедру, але у війську не служила, ми можемо відправити її на курси підвищення кваліфікації до навчальних центрів. Те ж стосується і офіцерів запасу, у військово-обліковій спеціальності яких наразі немає потреби. Ми пропонуємо їм перекваліфікацію, яка також відбувається на базі загальновійськових навчальних центрів.
Що стосується рядового складу, звертаємо увагу на дефіцитні спеціальності — наприклад, якщо людина танкіст або артилерист, і має досвід проходження служби, хоча б строкової.
Якщо людина, наприклад, стрілець, ми направляємо його до навчального центру, де він, можливо, буде перекваліфікований відповідно до потреб війська.
— Чисто теоретично — якщо офіцер запасу просить його призначити на посаду, наприклад, бойового медика, оскільки закінчив кілька курсів з такмеду і має досвід надання домедичної допомоги, чи можливо це?
— Ні, офіцер запасу проходитиме службу лише на офіцерській посаді.
А ось офіцери запасу, які мають спеціальні звання (колишні службовці поліції, наприклад), навпаки — призиваються на рядові посади. Надалі така людина може пройти переатестацію і отримати звання офіцера ЗСУ.
— Яким чином нині проводяться військово-лікарські комісії у ТЦК та СП?
— З 1 червня цього року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про військово-лікарські комісії», яка визначає порядок їхньої роботи поза межами РТЦК — безпосередньо в лікарнях. Військовозобов’язані проходять огляд фахівців, здають необхідні аналізи у визначеному медичному закладі, за необхідності можуть пройти додаткові обстеження. При цьому, аби запобігти проявам корупції, наші військовослужбовці присутні при роботі ВЛК, здійснюються постійні попереджувальні заходи.
— Як здійснюється відбір кандидатів серед мобілізованих на навчання безпосередньо в навчальних центрах?
— У навчальних центрах з кожним спілкуються представники відділів морально-психологічного забезпечення, здійснюється тестування. У такий спосіб через морально-ділові якості визначається, чи підходить людина на визначену посаду, чи ні.
Деякі навчальні центри мають певні критерії набору особового складу. Так, наприклад, у десантників здійснюється набір лише до 45 років. Також кандидат повинен мати відмінну фізичну підготовку і стан здоров’я. Тому бувають випадки, коли ми повертали людину з навчального центру та планували її відправлення до іншого вже з наступною командою.
— У народі існує така фраза, як «бронь». Роз’ясніть, що це таке?
— Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію» існує категорія людей, які мають відстрочку від мобілізації.
Крім того, 27 січня цього року набула чинності постанова КМУ №76 «Деякі питання реалізації положень ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та воєнний час», де прописані підприємства, установи та організації, які повинні функціонувати під час особливого стану. Бронювання військовозобов’язаних здійснюється за клопотанням керівника такої установи. Тобто, він може звернутися до військово-цивільної адміністрації з проханням надати бронювання своїм підлеглим. ОВА цих кандидатів погоджує, та список направляє до Міністерства економіки. Після погодження списку в Мінекономіки спільно з Міноборони видається відповідний наказ щодо бронювання. Винятком до бронювання можуть стати військовозобов’язані, які мають дефіцитні ВОСи.
— Чи законно, коли співробітники ТЦК вручають повістки військовозобов’язаним біля метро, в кафе, чи, наприклад, на пляжі?
— Так, ми можемо вручати повістки в будь-якому громадському місці.
— Які документи повинен мати при собі чоловік, який має відстрочку від мобілізації?
— Він повинен прибути до РТЦК та СП, надати підтверджувальні документи на відстрочку, написати заяву. Після чого він отримує відповідну довідку, яку повинен носити із собою та пред’являти в разі звернення до нього працівників ТЦК та СП.
— Яким чином здійснюється соціальний і правовий захист поранених військовослужбовців, членів сімей загиблих військових?
— Ми здійснюємо сповіщення рідних про загибель або зникнення безвісти військовослужбовців, але за умови отримання офіційної інформації від військової частини, де людина проходила службу.
Доставка тіла до моргу здійснюється співробітниками Цивільно-військового співробітництва, організацію поховання за сприянням РТЦК або військової частини бере на себе ритуальна служба, якій потім гроші за надані послуги перераховує держава.
Також ми оформлюємо передбачені виплати членам родин загиблих. Вони звертаються до РТЦК з відповідною заявою, потім збирається пакет документів, з подальшою передачею в ОТЦК, де вони опрацьовуються та передаються до Департаменту соціального забезпечення МОУ. Після чого родині загиблого впродовж 40 місяців частинами виплачується визначена законодавством сума.
Також ми допомагаємо з оформленням виплат людям, які дістали поранення, пов’язані із захистом та обороною України, та виключені з військового обліку через стан здоров’я.
— Як Ви бачите нашу перемогу?
— Я малюю картинку в своїй уяві, як я пройдуся набережною Ялти або відвідую свою улюблену «Донбас Арену» в Донецьку, де маю місце як власник постійного абонемента…
Фото автора
