На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
Нацгвардієць Сергій із позивним «Сокіл» майже два місяці тримав позиції в районі Родинського на Покровському напрямку.
Про його історію розповіли на сторінці 21 окремої бригади імені Петра Калнишевського Національної гвардії України.
Сергій родом із Кривого Рогу. До лав 21-ї бригади НГУ він долучився у серпні 2025 року. Після кількох місяців підготовки та бойового злагодження вирушив на Покровський напрямок.
На позицію заходив разом із двома побратимами зі своєї роти. З ними він був ще з навчального центру, тож трималися разом і разом пішли на перший бойовий вихід.
«Трималися один одного, разом вирішили йти втрьох на позицію. Для них це теж був перший бойовий вихід», — розповів Сергій.
За словами «Сокола», найбільше його вразила тактика росіян: противник фактично випалює все навколо, намагаючись витиснути українських оборонців із позицій.
Контактні бої почалися майже одразу — вже на другий день перебування на позиції. Російські військові малими групами підходили до бліндажа, кричали українським бійцям здаватися, закидали укриття гранатами й намагалися залізти всередину.
«Масованих штурмів із технікою на нас не було — вони працювали виключно малими групами, по двоє-троє піхотинців. А далі їх уже наші дрони добивали», — говорить «Сокіл».
Обстріли, за словами гвардійця, майже не припинялися. FPV-дрони прилітали приблизно кожні 15 хвилин, також постійно працювали скиди й дрони-камікадзе.
«Знаєте, коли обстріли вщухали? Тільки коли в них був обід. Оце десь хвилин 40 затишшя — війна війною, а обід за розкладом. Потім знову все по колу», — згадує Сергій.
Після нетривалого затишшя противник знову рушив у бік українських позицій. Один із росіян устиг передати по рації координати бліндажа. Після цього по укриттю прилетіли два снаряди.
Бліндаж розбило, а Сергій отримав перше поранення — осколок влучив у ногу. Під час відходу по групі почали працювати дрони й міномет. Згодом FPV-дрон ударив у бік.
Попри поранення, «Сокіл» разом із побратимами зміг відійти приблизно на два кілометри до іншого бліндажа. Медика поруч не було, тож першу допомогу Сергій надавав собі сам.
«Що зміг — те й зробив. Закинувся знеболювальними. Ми просиділи там два тижні. Ворог постійно нас бачив, намагався дістати скидами й артилерією, аж поки не розніс і цей бліндаж», — згадує військовий.
Врятував туман. Коли видимість різко впала, по рації передали команду на вихід. Уже згодом медики встановили: у Сергія був осколковий перелом стопи.
Під час відходу група кілька разів потрапляла під обстріли. Коли росіяни почали бити з «Градів», бійцям довелося розділитися. Побратими Сергія змогли вийти раніше, а самого «Сокола» на третю добу евакуювали українські оператори дронів.
«Забрали до себе, і через тиждень я вже виходив з іншою групою прямо в госпіталь», — говорить гвардієць.
Нині Сергій проходить лікування та реабілітацію після поранення.
«Не ми цю війну починали, але нам її закінчувати. Ворога не повинно бути на нашій землі», — зазначає «Сокіл».
