Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Людяність і добро завжди переможе!
Постраждалі від агресії російських військовослужбовців в Україні можуть розраховувати на фахову безкоштовну підтримку: досвід звернення громадян до Центрів допомоги врятованим.
Понад рік українці протистоять широкомасштабній агресії, яку чинить рф проти України. Через вторгнення країни-терориста мільйони людей втратили своє житло, були змушені тікати з рідних міст, евакуація з особливо небезпечних місць триває і нині, тисячі людей зазнали різного роду травм, зокрема пережили насильство.
Ті, хто евакуювався з Півдня і Сходу нашої країни, знають, як страшно жити впритул до ворога, але й не менш страшно їхати в невідомість, не розуміючи, що чекає попереду. Однак держава робить усе можливе, аби допомогти громадянам пережити всі страхи і труднощі, які виникають в умовах широкомасштабної війни.
Які проблеми допомагають вирішити в Центрах допомоги врятованим?
Чи можна звертатися, якщо втрачено документи і немає довідки ВПО?
Чи можна скористатися послугами конфіденційно?
Чи допомагають у Центрах постраждалим від насильства?
Відповіді на ці та інші запитання дали фахівці Центрів, а також ті, хто вже скористався послугами і може поділитися власним досвідом зі звернення до Центрів.
Людмила приїхала до Львова з тимчасово окупованої території Запорізької області.
«Ти приїжджаєш в чуже місто… Зі мною кіт, собака і дитина. Мені ще пощастило, раніше я бувала у Львові і трішки орієнтувалася, але багатьом людям, які до війни ніколи не виїжджали з дому, взагалі дуже складно», — розповідає Людмила.
Жінка дізналася про Центр допомоги врятованим у Львові, коли просто йшла містом на 3-4 день після евакуації. «Я зайшла в будівлю, мене зустріли, почали запитувати, яка допомога мені потрібна. Я поспілкувалася з психологом, ми визначили, що психологічної підтримки я не потребую, але в мене були запитання щодо квартири. Чоловік помер, я у спадщину вступила, але недооформила документи і не знала, як бути в такому випадку. Мене проконсультувала юристка прямо на місці. Також мене порозпитували, ким я працювала раніше, який маю профіль. Ми поспілкувалися і я пішла. А через деякий час мені подзвонили з Центру і запропонували роботу».
В усіх Центрах надають комплексну інформаційну підтримку, юридичні консультації, за необхідності підбирають курси з навчання, допомагають з пошуком вакансій.
Уляна Стефанюк працює юристкою у Центрі допомоги у Львові, вона розповідає, що працівники мають індивідуальний підхід до кожного, хто до них звертається: «Від людей є багато запитів щодо правової допомоги — це і запитання про втрачені документи і про фіксацію випадків пережитого насильства. Ми допомагаємо скласти заяву, інколи, за потреби, навіть можемо разом піти з людиною до відповідних інстанцій».
В усіх Центрах працюють висококваліфіковані фахівці і будь-які послуги безоплатні. Також працівники Центрів підкреслюють, що займаються усіма кейсами, з якими до них приходять, до їхнього повного вирішення, незалежно від того, наскільки це тривалий процес, зокрема, це стосується психологічної підтримки. Часом робота з психологом може тривати і пів року і більше.
«Коли людина приходить до нас, вона часто в такому стані, що сама не розуміє, що їй потрібно. Ми мусимо людям допомагати, давати їм підтримку, щоб людина відчула, що вона не самотня. Людяність — це дуже важливо, і саме добро і людяність завжди перемагає будь-яке зло. Нас мотивує результат. Коли людина говорить, що після вашого Центру я лечу на крилах щастя, бо я відчула підтримку», — говорить Надія Павлова, кейс-менеджерка Центру допомоги врятованих у Дніпрі.
Тимчасова переселенка Тетяна ледь стримує емоції радості, коли розповідає про користь і психологічну підтримку, яку отримала в Центрі. Жінка виїхала з дитиною і з кішкою з тимчасово окупованої Луганської області і на евакуаційному потязі опинилася в Чернівцях.
«Я не знала, куди йти, бо останні гроші я тоді заплатила, щоб переночувати. У Центрі мені допомогли знайти прихисток. Також мені допомогли психологічно, бо на той момент я була у відчаї. Я розуміла, що буде складно, але не уявляла наскільки. Я відчувала цілковиту внутрішню розгубленість», — розповідає Тетяна. — «Люди з такою турботою поставилися, ти відчуваєш себе захищеним. У такі моменти важлива довіра і я довірилася».
Крім зустрічей з психологом наживо, є можливість звернутися за порадою, чи допомогою через месенджери і телефоном. «Це дуже зручно, можна звернутися онлайн і тобі допоможуть тут і зараз», — Тетяна, переселенка з Луганської області.
Також двері Центрів допомоги врятованим відкриті не лише тим, хто пережив евакуацію. Фахівці допомагають долати травми, пов’язані з будь-якими видами насильства.
Юлія, жителька Дніпра, але через війну в неї почали загострюватися старі психологічні травми і проблеми. «У минулому я пережила насильство: фізичне й психологічне, і це перекривало усю мою діяльність», — розповідає Юлія. — «На роботі знайомі порадили, що можна звернутися до Центру. Нині я регулярно ходжу до психолога, ми працюємо з моєю тривожністю. Я дуже задоволена! Змінився погляд на майбутнє, з’явилися плани».
У Центрах допомоги врятованим надається комплексна і безоплатна допомога УСІМ, хто цього потребує, повністю конфіденційно. За потреби тут допоможуть з тимчасовим прихистком і подбають про безпеку кожного, хто звернеться.
(імена клієнток Центрів допомоги врятованим змінено)
Центри працюють в 11 містах України: Київ, Запоріжжя, Дніпро, Львів, Полтава, Чернівці, Мукачево, Одеса, Кропивницький, а також Херсон (мобільний) і Харків (мобільний).
Центри допомоги врятованим створюються за ініціативи Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики, підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення й місцевих органів влади та фінансової підтримки урядів Бельгії, Франції та Швеції.
Детальнішу інформацію про роботу і контакти Центрів, а також про інші безоплатні сервіси підтримки можна знайти на «Платформі допомоги врятованим».
Матеріал підготовлений Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України за сприяння UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, а також Національного Демократичного Інституту (НДІ) та Швеції. Думки, висновки чи рекомендації належать автор(к)ам і відповідальність за вміст публікації несуть виключно автор(к)и.
Фото UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення
