Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
До широкомасштабного вторгнення рф Руслан Піхота працював у харківському видавництві дитячих книжок. Крім того, чоловік став автором серії картонних 3D конструкторів.
За його підрахунками, близько 100 тисяч українських дітей граються розвиваючими іграшками, які він розробив. Але наприкінці лютого 2022 року чоловік залишив улюблену справу та приєднався до українського війська, аби боронити нашу державу від російських окупантів…
— 24 лютого я прокинувся в рідній домівці, що неподалік летовища, від вибухів. Відразу зрозумів — почалася Велика війна. Мови про те, щоб покинути Харків, не було взагалі. Забезпечив родину всім необхідним та вступив до лав ТрО, — розповідає Руслан.
У складі батальйону бригади військовослужбовець брав участь в бойових діях на Харківщині та Донеччині — під Богородичним та в Бахмутському районі, поряд з населеним пунктом Курдюмівка.
— Саме там у нас відбулися перші контактні бої. Але ми вже були загартовані попередніми бойовими діями і дали гідну відсіч окупантам! — згадує боєць.
Саме там Піхота дістав поранення.
— Це сталося в грудні. На той момент я був на посаді головного сержанта взводу. Щоранку обходив позиції, спілкувався із хлопцями. Обстановка на ділянці відповідальності була досить складною, і мені було важливо знати, який моральний дух у побратимів… Того дня я побачив, як сім хлопців разом тягли колоду для облаштування бліндажа. Це було досить небезпечно, адже вони могли стати груповою ціллю для ворога. Закричав, що так не можна робити, треба розходитися… І якраз у цей момент почався обстріл позиції. Вони всі врятувалися, а ось я дістав уламок від снаряду. І хоч поранення було нескладне, мої бої під Курдюмівкою закінчилися, адже лікувався і відновлювався я два місяці.
…Пережити будь-які негаразди, зокрема й біль від поранення, бійцю ТрО допомагає почуття гумору, яке він втілює у своїх карикатурах.
— Жарти дають змогу на кілька хвилин забути про все погане, що відбувається довкола, та дарують мозку маленьку порцію гормону щастя — дофаміну. Тому гумор конче необхідний для наших бійців, адже у фронтовому житті так не вистачає позитиву!
Тому Руслан почав малювати комікси. Перший він створив торік у травні. Чоловік розповідає, що малює з дитинства, проте ніколи не займався цим фахово. Зазначає, що любить накреслити щось гумористичне, але до Великої війни ніде цього не демонстрував. Та й взагалі не планував малювати на фронті, але його видав друг — сказав командиру роти, що той може зробити плакат-привітання до Дня піхоти.
— Побратими гідно оцінили тоді мій подарунок. Я побачив, як цей простий малюнок підняв настрій хлопцям, та потроху почав творити. Це були шаржі та карикатури. А згодом мої ж товариші почали стимулювати мене, купуючи канцелярське приладдя. Але ще більше я поринув у мистецтво малювання після того, як один з побратимів сказав, що його син намагається якомога скоріше навчитися грамоті, аби прочитати мої комікси.
У своїх роботах художник зображує повсякдення на «нулі». Ділиться, що на чергову замальовку його надихає різниця між військовим та мирним життям. Героями його коміксів є конкретні люди — бойові побратими.
— Тему для чергової замальовки не треба довго шукати. Все відбувається навколо мене. Кожен комікс — це маленька історія і маленька іскра енергії. Наприклад, перебуваючи на лікуванні в шпиталі, я не міг малювати. Щойно повернувся до підрозділу, просто поринув в цей енергетичний згусток і почав творити, щойно видавалася вільна хвилина.
В одному зі своїх малюнків митець зобразив і Олександра Мацієвського, відео розстрілу якого навесні цього року виклали в соціальних мережах рашисти. Героя України Руслан зобразив у вигляді постаменту, який стоїть на кістках окупантів, коментуючи словами «Спи спокійно, Герой»…
— Коли побачив те жахливе відео, довго не міг заспокоїтися — так мене вразив цей український солдат… Зобразив його у вигляді пам’ятника саме в тій позі, що і на відео. Ідея цього малюнка полягає в тому, що Олександр Мацієвський назавжди закарбувався в пам’яті українського народу як приклад звитяги і боротьби з російськими загарбниками. Оцих орків, останки яких лежать у нього в ногах, забудуть всі, вони просто перетворяться на прах, а його пам’ятатимуть крізь століття! — ділиться емоціями Піхота.
Зобразив художник на папері й майбутню перемогу України.
— У шпиталі до мене підійшла медсестра і попросила намалювати те, як я бачу цю перемогу. А я про це навіть і не замислювався… Кілька тижнів пішло на те, аби втілили свої думки на папері. Ось що вийшло — це український солдат, який відпочиває на південному узбережжі Криму. Він зняв набридлі за війну берці і спокійно гріється на сонці, вже не побоюючись ворожого «прильоту».
Довго Руслан не міг зобразити у своїх роботах орків. Каже, що просто гидував.
— Десь пів року не міг примусити себе. Але одного разу в мене вийшло — це щось незграбне в касці зразка Другої світової війни з обов’язковою «Z-кою». В принципі, у справжньому житті вони такий і мають вигляд…
Свої роботи автор зберігає в соціальних мережах, дарує або продає. Кошти перераховує на користь ЗСУ.
— Зателефонували мені якось з командування ТрО із пропозицією взяти участь в аукціоні. Врешті-решт мій альбом було продано за таку суму, яку б вистачило, щоб оплатити навчання двох командирів рот. Сказати, що я був задоволений — не сказати нічого! — усміхається Піхота.
Після перемоги боєць планує надрукувати наклад своїх робіт.
— Я дуже хочу закарбувати цю війну у своїх коміксах. Кожна моя робота — це маленька історія, яку навряд чи покажуть, наприклад, у фільмах. А з купи таких історій створюється одна велика — історія нашої держави. Я зрозумів, що існує великий прошарок людей, яким інформацію треба подавати саме в такому вигляді. Зокрема, дізнаватися про славетні подвиги української армії в такий спосіб зможуть навіть діти. А отже, будуть зростати на постулатах патріотизму буквально з раннього дитинства.
Фото автора і з архіву героя
Відео Руслани Богдан
