Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Вище командування російсько-радянської армії ніколи не цінувало життя ані пересічних солдатів, ані цивільного населення на «звільнених» ними територіях. Але сьогоднішні покидьки в мундирах з двоголовим орлом своїми «подвигами» в Україні перевершують всіх попередників.
Світ жахнувся від побаченого, коли українське військо звільнило Бучу, Бородянку, інші населені пункти Київщини, де впродовж кількох тижнів господарювали московити. Там вони накоїли чимало чорних справ, катуючи, ґвалтуючи і вбиваючи ні в чому не винних людей. У багатьох їхніх жертв були зв’язані руки, а на тілах — сліди фізичних тортур.
— Як це могло статись? — зі сльозами на очах запитувала високопоставлена представниця ЄС під час відвідин Бучі. — Вони що, нелюди? Куди дивилися їхні командири?
Так, то були нелюди. І це вже аксіома. Ну а щодо командирів, то скажу так: вся історія російської армії свідчить, що в ній здебільшого робили успішну кар’єру ті, хто, м’яко кажучи, не вирізнявся гуманністю ні до підлеглих, ні тим паче до цивільного населення з «визволених» територій.
суворов придушував ногайське повстання «по-своєму»
Хто з українців старшого покоління, які закінчували радянські школи, не чув про Олександра Суворова? Таких, мабуть, немає. Адже за часів срср він вважався одним з найкращих полководців царської росії, який виграв багато битв. Йому присвячували книги, фільми, у багатьох містах Української РСР височіли пам’ятники. А в роки німецько-радянської війни сталін навіть заснував орден на його честь, яким нагороджувався вищий офіцерський склад. Але деякі факти з життя олександра васильовича старанно приховувалися. Наприклад, його участь у придушенні повстань на теренах російської імперії та особиста жорстокість.
— У підлітковому віці я докладніше ознайомився з біографією суворова і дізнався про його «подвиги», — говорить співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд. — У 1783 році Катерина ІІ оголосила про входження півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони до Російської держави. Спершу цариця вирішила переселити ногайців, які там проживали, за Урал, а також у Тамбовське і Саратівське намісництво. Це призвело до логічного наслідку — ногайського повстання. На його придушення і був спрямований Суворов. Його війська винищили не лише ногайську аристократію, що підняла повстання, але й ногайських жінок та дітей. Символом цього геноциду стала різанина в урочищі Кеременчик 1 жовтня 1783 року.
Війська винищили не лише ногайську аристократію, що підняла повстання, але й ногайських жінок та дітей. Символом цього геноциду стала різанина в урочищі Кеременчик 1 жовтня 1783 року
єрмолов «навів лад на Кавказі»
Сьогодні кожному російському школяреві відоме ім’я генерала олексія єрмолова. На запитання, чим він прославився, будь-який підліток відповість, що єрмолов «навів лад на Кавказі», «приніс горцям цивілізацію» тощо. Про те, як він там «наводив лад» наспраді, їм невідомо. А робив він це дуже просто — звіриною жорстокістю до людей, у чому неодноразово зізнавався і в листах до таких же генералів, і в розмовах з ними.
Мине багато років, і вже генерали єльцинської росії перевершать єрмолова у жорстокості стосовно чеченців. Ну а коли почнеться так звана друга чеченська війна, спровокована путіним, то російська армія стиратиме з лиця землі цілі міста і села, в тому числі і Грозний. З часом набутий там досвід застосує і в Україні, зокрема в Маріуполі.
Збирана голота муравйова
Російсько-більшовицькі війська, які прийшли знищити Українську Народну Республіку понад 100 років тому, теж нагадували дику середньовічну орду. Взимку 1918 року вони влаштували в Києві різанину, якої місто не бачило з часів Андрія Боголюбського, Батия та Менґлі-Гірея. Адже впродовж кількох тижнів піддавали його артилерійським обстрілам, знищивши чимало церков, історичних пам’яток. Командував цією ордою підполковник царської армії муравйов, який переметнувся до більшовиків. Коли муравйовці увірвалися до міста, то вбивали людей навіть за те, що ті розмовляли українською мовою.
Коли муравйовці увірвалися до міста, то вбивали людей навіть за те, що ті розмовляли українською мовою
В одному з оповідань Богдан Рубчак так характеризує муравйовців: «Це була збирана голота — недобитки царської кавалерії, розбишаки і босяки з вулиць. Словом, бидло в найгіршому розумінні цього слова, зібране зі всієї росії». У листі до брата історик мистецтв Федір Ернст так описував життя міста під муравйовцями: «Трупы расстрелянных везли на площадках ломовики через весь город — прямо наваленные грудами по 10–15 человек на площадку, неприкрытыми, в искривленных позах, залитые кровью — целыми вереницами. И пока эта сволочь не убралась из Киева, я, признаюсь, ежеминутно дрожал за свою жизнь и не раз удирал под пулями».
«Гідні» послідовники
Його, як відомо, «за надмірну жорстокість», ленін наказав розстріляти. І це був чи не єдиний випадок в більш, ніж 100-літній історії російсько-радянської армії, коли таких нелюдей свої ж і карали. А в ній, у цій армії, було дуже багато таких муравйових. Свою ницість, жорстокість вони особливо проявили в роки Другої світової війни. Процитуємо російського письменника-фронтовика Віктора Астаф’єва:
«Життя солдата на фронті не коштувало і ломаного гроша. Пересічних солдатів, офіцерів ланки взвод-рота багато генералів і маршалів навіть за людей не вважали. Що вже казати про громадян країн Європи, яких ми звільняли від нацистів! Особливо дісталося цивільному населенню Німеччини. Наші «доблесні» вояки натворили там багато чого, намагаючись помститися за спалені села і вщент зруйновані німцями міста, знищені родини. І коли під їхню «гарячу руку» потрапляли ті ж есесівці, то тут все зрозуміло. А чим провинилися німецькі жінки, дівчатка-підлітки, яких гвалтували і навіть вбивали за те, що в їхніх жилах текла німецька кров?
«А чим провинилися німецькі жінки, дівчатка-підлітки, яких гвалтували і навіть вбивали за те, що в їхніх жилах текла німецька кров?»
Втім, у кожній армії є садисти. Але, для того й існують командири, щоб приборкувувати їхні звірині інстинкти. Так, сталін видав наказ, яким заборонив ображати цивільних німців, але хто його виконував? Офіцери «не помічали» злочинів підлеглих, а часто й самі їх скоювали».
Подібні відгуки можна зустріти й у спогадах багатьох інших росіян, чиї імена відомі широкому загалу. Наприклад, у відомого кінорежисера Петра Тодоровського, який дійшов у 1945-му до Берліна.
«Офіцери «не помічали» злочинів підлеглих, а часто й самі їх скоювали»
Як розповідають учасники тих подій, радянські військовики не вирізнялися шляхетним ставленням щодо населення і під час «визвольних походів» до Угорщини, Чехословаччини. Про Афганістан годі й казати: за 9 років війни там загинув майже мільйон афганців. Про це академік Андрій Сахаров інформував особисто Леоніда Брежнєва — тодішнього керманича радянського союзу.
читайте також:
Перелік подібних фактів жорстокості, властивої вищому командуванню російської армії, можна продовжувати і продовжувати. А тепер поставимо собі запитання: хіба може бути ця армія іншою, маючи таких командирів протягом багатьох-багатьох років? Чи варто дивуватись звірствам московитів у тій же Бучі, на Харківщині та інших деокупованих територіях, де віднайдено стільки місць масових поховань? А скільки ще не віднайдено? Невже кацапський верховний головнокомандувач не знав про звірства, які коїли росіяни Бучі? Впевнений, що знав, маючи багатотисячну армію фсб. Але він не те що нікого не покарав, а присвоїв бригаді, що чинила там звірства, звання «гвардійської», цим самим заохочуючи звіринець в армійських одностроях до нових злочинів.
