Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Працював у будівельній сфері та захоплювався кулінарією.
Тарас народився 10 жовтня 1974 року у Львові. Після школи закінчив професійно-технічне училище № 48 (нині — Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва»), де отримав спеціальність будівельника.
Після завершення навчання проходив строкову службу в Житомирі в десантно-штурмових військах. Звільнився у званні молодшого сержанта.
У мирний час працював будівельником у рідному місті, а останніми роками перед мобілізацією — в мережі «АТБ-Маркет». У вільний час захоплювався кулінарією, любив готувати.
Із початком повномасштабного вторгнення Тарас став на захист України в складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Сухопутних військ ЗСУ.
Виконував бойові завдання на Харківщині, де й загинув 1 липня 2023 року. Похований 7 липня на Личаківському цвинтарі у Львові.
У Тараса залишились дружина, двоє синів, брат з родиною та мама з сестрою. Йому назавжди 48 років.
У березні 2024 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Тарас Дацко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Честь і шана Герою!
Фото: Львівська міська рада
За матеріалами Суспільне. Львів
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
