Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Місто Білгород засноване в XVI столітті на історичній території Слобідської України. Хоча із самого свого початку воно формувалось як московський прикордонний форпост, але його завжди активно заселяли українці з навколишніх українських сіл. Навіть зараз українці є другою за чисельністю національністю міста, а в навколишніх селах російсько-український суржик є розмовною мовою.
Невипадково внутрішня російська криза розпочинається з регіону, який найближче до України. І географічно, і етнічно, і ментально. Місцеве населення здебільшого прихильно ставиться до російських повстанців.
Коли Слобожанщина була приєднана до російської імперії 18 (29) грудня 1708 року, Білгород став частиною Київської губернії, центром її однойменної провінції. А з 1 (12) березня 1727 року — центром губернії, до якої входили також міста Орел і Харків. Лише в 1779 році Білгородщину адміністративно приєднали до «вєлікоросії», проте вона й далі залишалася де-факто українською землею.
Коли в 1917 році розвалювалась російська імперія, Україна претендувала на землі, заселені переважно українцями. Більшовики ж прагнули загарбати всю територію колишньої імперії.
III Універсал Центральної Ради, яким було проголошено УНР, містив норму: «Остаточне визначення границь Української Народної Республіки щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлено по згоді організованої волі народів».
Але українська влада в Білгороді була встановлена тільки 10 квітня 1918 року, коли місто звільнили від більшовиків у результаті контрнаступу військ українсько-німецької коаліції. У місті відкрилася митниця, прикордонний «дозорчий пункт», у школах введено українознавчі предмети та викладання українською мовою. У кіосках з пресою з’явилися україномовні видання. Працювала Державна варта.
14 серпня 1918 року Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський і Новооскольський повіти Курської губернії колишньої російської імперії були прилучені до Харківської губернії Української Держави. Ця постанова стала одним із результатів Київської мирної конференції — переговорів про юридичні підсумки програної більшовиками Першої радянсько-української війни.
читайте також:
Її також ратифікував уряд лєніна. Саме тому, коли після капітуляції Німеччини більшовики розпочинали свій черговий наступ на Україну, столицею маріонеткової усрр майже на місяць став прикордонний український повітовий центр — містечко Суджа, яке було окуповане радянською росією 29 листопада 1918 року. З 24 грудня 1918 до 7 січня 1919 року місцем засідання тимчасового робітничо-селянського уряду України був Білгород. Цікаво, що цей же робітничо-селянський уряд 17 січня 1919 року спеціальним декретом підтвердив приналежність Білгородського повіту до Харківщини. Тобто, навіть за логікою росіян, якщо лєнін вважав, що Білгород — це Україна, то зараз Білгородщина має повне право на самовизначення.
І зараз буде цілком нормально, якщо тимчасовою столицею «вільної росії» чи Білгородської республіки стане звільнений від влади путіна Грайворон — райцентр часів Української Держави. А потім, у міру просування легіону «Свобода Росії» та «Російського добровольчого корпусу», переміститься до Білгорода, а далі…
