«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
АрміяInform нещодавно опублікувала матеріал історичного характеру «Український прапор піднести!»: 29 квітня — День українського прапора на Чорному морі. У ньому йдеться про український флот періоду Визвольних змагань 1917–1922 років. На думку автора цих рядків, стаття не тільки цікава та змістовна, а й викладає дійсно реальні, зафіксовані документально факти того часу.
Проте відразу ж в інтернеті з’явилися брудні коментарі до публікації. Взагалі, таких коментарів було повно на сайтах, де прихильники путінської росії намагаються за будь-яку ціну принизити й нівелювати все українське. І вони засмічують інформаційний простір ще тими «перлинами». Наведу кілька найхарактерніших з них — від такого собі «александра корольова». Ось його текст у перекладі з російської.
«У Севастополі під українськими прапорами тоді залишилися лише старі броненосці та якісь підводні човни під командою контрадмірала Остроградського, який оголосив себе „українцем“. Але мімікрія не врятувала цю ескадру. Німці не мали наміру передавати Крим Україні. Вони одразу ж спустили синьо-жовті полотнища й підійняли замість них свої кайзерівські морські прапори — залишки Чорноморського флоту росії, що прикинулися „фльотою“, були оголошені власністю Німецької імперії. Ніхто з моряків-мутантів не протестував. Тож можна вважати, що свою історію український флот розпочав… зі здачі в полон. У цьому сенсі він був воістину рекордсменом; важко знайти інший флот, який здався б через два дні після свого виникнення. Та ще й без бою. Ніхто досі не перевершив цей унікальний „подвиг“ самостійної „фльоти“».
Важко сказати, чого в цьому коментарі більше — брехні, пересмикування фактів чи традиційної для мокшанців огидної імперської зверхності. Коментатор корольов стверджує, що в Севастополі залишилися тільки «стариє бронєносци». Але, за історичними даними, що легко перевірити, в Севастополі до складу Українських військово-морських сил входили: 7 лінкорів, 3 крейсери, 12 есмінців та 15 підводних човнів типу «Нарвал» — це серія підводних човнів, побудованих у 1911–1915 роках у Миколаєві за американським проєктом «Голланд-31А», 5 плавбаз, транспортні судна й літаки морської авіації.
Щодо «здачі флоту в полон німцям за два дні». Німці дійсно встановили свій контроль над Севастополем, але командувач німецьких військ генерал фон Кош вимагав негайного розформування РОСІЙСЬКОГО флоту і його особового складу — для подальшого перекомплектування українськими екіпажами. Новий, уже український флот, як заявляв німецький командувач, буде перебувати під наглядом німецького гарнізону до кінця війни на Західному фронті, а потім перейде в повне підпорядкування Україні.
А ще 18 червня до українського на той час Севастополя повернулися виведені раніше до Новоросійська пробільшовицькими командами дредноут «Воля» та ескадрені міноносці «Дерзкий», «Беспокойный», «Громкий», «Пылкий», «Поспешный», «Жаркий» і «Живой», в екіпажах яких змінилися настрої після наказу леніна 19 червня 1918 року затопити всі кораблі на рейді Новоросійська, «щоб вони не дісталися буржуазній» Україні.
Окрім того, протягом другої половини 1918 року урядом гетьмана Павла Скоропадського були здійснені спроби розв’язати проблему з приналежністю кораблів. Протягом літа 1918 року цілий ряд військових кораблів було повернуто Українській Державі, а в листопаді 1918 року в її руках опинився весь флот.
Рухаймося фактами далі. Заяви корольова про «здачу» Українського флоту Німеччині абсурдні й з політичної точки зору, позаяк Німеччина на той час була офіційним союзником України. Воювати проти союзника безглуздо, а «здатися» йому неможливо як юридично, так і фактично. Саме завдяки союзу з Німеччиною з України було викинуто російську червону орду, і український народ понад пів року був позбавлений жахів червоного терору.
Ще цей борзописець заявляє, мовби контрадмірал Остроградський «оголосив себе українцем». От це вже повна маячня! Річ у тому, що Михайло Остроградський був етнічним українцем та нащадком гетьмана України Данила Апостола. Родич адмірала, знаний математик, академік Остроградський написав багато наукових праць німецькою, французькою, англійською мовами, але жодної — російською! То була його світоглядна позиція. Тож навіщо такій людині, як адмірал, треба було «оголошувати» себе українцем?
Наступний факт. Флот Української Держави, незважаючи на присутність у Севастополі німців, зберігав свою автономію. Ним командували українські адмірали: Михайло Остроградський, Вацлав Клочковський та Андрій Покровський. Хоча між ними й німецьким командуванням траплялися гострі конфлікти, Український флот існував усупереч дуже важким умовам.
Український флот не здався й не міг здатися, він тримався попри намагання німецьких союзників повністю підпорядкувати його собі. Це, як кажуть моряки, було щось на кшталт «перетягування каната», яке тривало до листопада 1918 року, коли в Севастополь прийшли військові кораблі країн Антанти.
До речі, корольов погано знає навіть історію власного російського флоту. Цитуємо одне з його речень ще раз: «Важко знайти інший флот, який здався б через два дні після свого виникнення. Та ще й без бою». Можна йому нагадати дещо. На початку ХІХ ст. російська ескадра ввійшла до затоки столиці Португалії Лісабону. росія тоді воювала проти Британії на боці Бонапарта. Ескадрою командував адмірал Сенявін. Але коли на обрії з’явилися прапори кораблів «володарки морів» Британії, росіяни без жодного пострілу капітулювали. Британці зняли з російських кораблів усіх офіцерів і матросів та, як жалюгідних кошенят, на своїх транспортах викинули їх у порту Риги, що тоді перебувала під владою росії. А самі кораблі відправили в Англію, пообіцявши колись після війни їх повернути. Коментарі потрібні?
Приблизно два роки тому британський ескадрений міноносець HMS Defender пройшов біля берегів окупованого рф Криму. москва тоді несамовито волала про порушення якихось їхніх уявних законів, але нічого не змогла зробити. Британці ж у своїй спокійній манері заявили, що море навколо Криму — це територіальні води України, де британський фрегат перебуває з дозволу України…
Додам ще одну родзиночку до історичної скарбнички корольова. У період Кримської війни в середині ХІХ ст. російський Чорноморський флот, побачивши в морі британський, не наважившись вийти в море та дати бій, негайно затопив ВСІ свої бойові та допоміжні судна! Про цей ганебний, але оспіваний російською та радянською пропагандою вчинок свідчить і нагадує пам’ятник затопленим кораблям на Приморському бульварі в Севастополі.
Можна навести ще багато подібних прикладів корольову. Але це не має сенсу. Не буде цікавитися справжньою історією той, хто просякнутий отрутою кремлівської пропаганди…
Фото з відкритих джерел
