— Національний президентський оркестр — знаний у світі професійний колектив, який люблять та поважають в музичному середовищі. Як вас нині, в час великої війни, зустрічають за кордоном? — Наша…
Помічник машиніста локомотива, вчитель фізкультури, пасічник, програміст — це не перелік професій з дошки об’яв. Це цивільні спеціальності чоловіків, які наразі вже понад рік воюють з агресором у складі розрахунку 122-мм причіпної гармати Д-30. Половина з них до початку широкомасштабного вторгнення не мала жодного військового досвіду. Але сьогодні це один із найдосвідченіших розрахунків у підрозділі, який виконує завдання на Авдіївському напрямку.
У грудні минулого року, відбиваючи потужну навалу агресора, вони знищили два російських танки. Причому застосували незвичну тактику. Спочатку вогнем гармати загнали броньовані машини на мінне поле. Там один танк підірвався на міні, а інший — гармаші бронебійними снарядами розклали на молекули. Командир розрахунку Сергій за цей бій був представлений до ордена «За мужність» (на жаль, досі нагорода не знайшла героя). Кореспондент АрміяInform побував на вогневій позиції цього героїчного розрахунку і наочно побачив, як наші воїни воюють проти російських загарбників.
Командир особисто зустрічає нашу групу.
— Хлопці, рухаємося не дуже швидко, щоб не піднімати пилюку. Прискорення тільки за моєю командою у випадку обстрілу. Стовп пилу від машин піднімається високо в повітря і якщо його помітять з БПЛА, можуть вдарити по нас, — інструктує Сергій. — Позиція розташована в прихованому місті, але на нас активно полюють. У небі постійно висять їхні «Орлани», які корегують вогонь артилерії.
Слухаємо настанови досвідченого воїна і прямуємо через поля і лісосмуги до місця призначення. Спостерігаємо за небом і звуками віддалених артилерійських виходів. Нарешті дістаємося визначеного місця, залишаємо машини і далі йдемо пішки. Відстань до ворога, відносно застосування такого виду зброї, тут невелика. Тому навіть пересування людей окупанти можуть побачити за допомогою спеціальних пристроїв. Йдемо приховано, ховаючись під тінню посадки. Невдовзі досягаємо вогневої позиції і спускаємося у глибокий бліндаж, де в режимі очікування перебуває розрахунок.
За декілька хвилин на планшет корегувальника вогню надходять цілевказівки. Командир дає команду «До гармати!» Гармаші біжать на позицію. Навідник наводить гармату, заряджаючий досилає в ствол осколковий снаряд. Коротка пауза і …постріл. Пелена порохового диму застилає позицію. Хвилина очікування і знов команда на заряджання. Невеличке корегування гармати після першого пристрілочного і другий снаряд відправляється до ворога. Розрахунок діє на автоматі. Все робиться без пауз. Третій постріл ставить жирну крапку в намаганні чергової штурмової групи рашистів атакувати позиції українських піхотинців. По рації доповіли: «другий, третій постріл влучили в ціль».
«В укриття!» Команда дуже своєчасна. Бо за кілька хвилин над посадкою в повітрі вже проносяться зі свистом ворожі снаряди. Окупанти відкрили вогонь у відповідь. — Вони лізуть ми їх вбиваємо. Для них люди це витратний матеріал, вони їх не шкодують. Але нам своє робити: знищувати ворога і звільняти нашу землю, — додає Сергій.
Ця гармата була захоплена підрозділами бригади імені Якова Гандзюка ще під час оборони Миколаєва навесні минулого року. Керує артрозрахунком сержант Сергій на псевдо «Катастрофа». Він же виконує обов’язки старшого офіцера батареї. Талановитий гармаш у війську з 2014 року. Брав участь в бойових діях спочатку звичайним номером обслуги на гаубиці Д-20 «Гіацинт-Б», потім опанував всі спеціальності: заряджаючого, навідника, командира гармати. Може працювати на будь-якій артилерійській системі радянського зразка. Вчився всіх секретів спеціальності безпосередньо на передовій. Пройшов пекло боїв на півдні України. Брав участь у звільненні Миколаївщини і Херсонщини.
Псевдо «Катастрофа» пристало до нього після чергового вдалого полювання на ворога. Хтось з аеророзвідки на його запитання: «Як відпрацювали?» — відповів із захопленням: «Та ви там справжню катастрофу зробили! У ворога все горить і палає». Після цього Сергія наче як «Катастрофа» не називають. Навіть такий каламбур з’явився під час віддачі наказів: «Викликайте негайно «Катастрофу!» Але його зовнішній вигляд зовсім не відповідає образу сталевого брутального титана. Невеликого зросту, худорлявий з добрими очами і заспокійливим голосом, він більше нагадує людину суто мирної професії. До речі, у мирному житті він працював помічником машиніста локомотива. Теж саме можна сказати і про інших членів розрахунку: командира гармати 54-річного Віталія та його рідного молодшого на 4 роки брата, заряджаючого Володимира. На рідній Вінниччині вони працювали пасічниками. 27-річний навідник Максим був вчителем фізкультури. Але після 24 лютого 2022 року вони залишили свої мирні справи, родини і пішли до війська, боронити країну.
Кожний день бойова робота цих воїнів пов’язана з великим ризиком. Гармата дуже дошкуляє рашистам і вони докладають багато зусиль, щоб знищити розрахунок.
— Буває, що доводиться виконувати вогневі завдання під щільними обстрілами обмеженим складом. Щоб не наражати на небезпеку весь розрахунок, працюємо вдвох з командиром гармати, інші перебувають в укритті. Спочатку біжимо наводимося і заряджаємося. Потім ховаємося і вже вискакуємо, коли потрібно зробити постріл, — розповідає Сергій.
Наше перебування в укритті триває недовго. Аеророзвідка доповіла, що рашисти відправили в бік артилерійської позиції велику кількість БПЛА.
— Зараз почнеться, — пояснює дії противника сержант. — Спочатку встановлять над нами «парасольку» з «Орланів», а потім намагатимуться намацати вогнем наше розташування. Краще зараз покинути позицію, інакше доведеться годин 5 чекати, коли вони знімуть повітряну облогу. Прощаємося з мужніми гармашами і біжимо до машин. Тільки виїхав в безпечно місце, перевели подих. Кожен в думках побажав рашистам найшвидшої катастрофи, яку їм кожного дня наближає розрахунок однойменного українського воїна.
Фото автора
