Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Рік тому, наприкінці квітня — у травні 2022 року, бійці Сил оборони України перейшли в контрнаступ на північ від Харкова, визволивши низку важливих населених пунктів, з яких російські окупанти обстрілювали обласний центр. Кілька з деокупованих тоді сіл — Руська Лозова, Питомник — належать до Дергачівської громади.
Про те, якою зустріла українських визволителів звільнена Дергачівщина у травні минулого року, кореспонденту АрміяInform розповів начальник Дергачівської міської військової адміністрації Вячеслав Задоренко.
Дергачівщина опинилась під ударом російських загарбників з перших годин широкомасштабного вторгнення рф
— Дергачівщина стала одним із регіонів України, де наступ російських загарбників через державний кордон почався у перші години 24 лютого 2022 року. Яким Вам запам’ятався перший день широкомасштабного російського нападу?
— Селище Козача Лопань, де я мешкаю, розташоване на самісінькому кордоні з російською федерацією. Тож під ударом воно опинилось уже в перші години нападу. Вранці 24 лютого ворог почав з території росії хаотично обстрілювати прикордоння з РСЗВ, били по селищах Слатіне та Ветеринарне, по Харкову.Миттєво зникло електропостачання.
Люди були готові до можливих провокацій, однак ніхто тоді не думав, що буде таке масштабне вторгнення. Втім, у більшості були тривожні валізи, тож разом із місцевими мешканцями в колоні ми з дружиною виїхали у бік Харкова. По дорозі ми зустріли наших хлопців з 92-ї бригади, яка першою зустріла ворога і зупинила вторгнення росіян у напрямку Дергачів з боку Козачої Лопані.
Перший етап визволення почався наприкінці квітня 2022 року
— Тоді ворога вдалося зупинити — захопити Дергачі йому не вдалося…
— Після того, як ворога вдалося зупинити і відкинути, всі населені пункти між містом Дергачі та Козачою Лопанню стали сірою зоною — туди могли як входити наші розвідники, так і проникати ДРГ ворога. Росіяни закріпились в районі Цупівки, намагались наступати, однак наражалися на стійку оборону. Один із боїв у квітні відбувся поблизу селища Слатіне, де ворога зустрів підрозділ Kraken. Тоді вдалося знищити ворожу вантажівку Урал і змусити російських нападників відступити. Також слід згадати успішні дії 93-ї бригади «Холодний Яр», яка закріпилася в Дергачах і тримала місто впродовж 50 днів.
Зрештою перший етап визволення Дергачівщини почався 28 квітня, коли бійці підрозділу Kraken разом із силами Нацгвардії штурмом взяли Руську Лозову. Вже 29 квітня 2022 року російських загарбників відкинули до Питомника. Бої були доволі жорсткими, однак українські воїни міцно закріпилися. Це дало змогу майже відразу розпочати евакуацію мешканців Руської Лозової до Харкова.
Голова Дергачівської громади визволяв малу батьківщину разом із українськими військовими
— Коли Вам вдалося вперше потрапити до визволеної Руської Лозової, в якому стані було село?
— Ми рухалися відразу слідом, а інколи й разом із українськими військовими. Вже 28 квітня, коли вночі надійшла перша інформація про бойові дії на околицях Руської Лозової, то я вже не спав ніч, готувався, збирав команду. Спільно ми ухвалили рішення, що необхідно за першої змоги виїжджати до Руської Лозової, щоб разом із військовими організувати евакуацію місцевих мешканців.29 квітня ми фактично спільно з підрозділом Kraken, підрозділами Національної гвардії України зайшли в село. Й одночасно із тим, як бійці вибивали ворога і здійснювали стабілізаційні дії, моя команда організовувала евакуацію.
Враження від побаченого забути неможливо — це був жах. З Питомника постійно працювала російська артилерія, били міномети і танки. Руська Лозова палала, просто на вулицях лежали кілька тіл загиблих людей. Інші ж збиралися невеликими групами в імпровізованих укриттях чи просто попід парканами. Туди ми підганяли евакуаційний транспорт і якомога швидше забирали людей. А навколо вибухали російські снаряди і міни й палали будинки.
Переживши жахи окупації, люди не могли повірити, що їх нарешті справді визволили
— Як мешканці Руської Лозової зустріли визволителів?
— У людей були дуже злякані обличчя, переживши жахи окупації, вони ще не могли відразу повірити, що їх нарешті справді вже визволили. Однак після першої розгубленості й страху приходила радість. Коли вони доїжджали до першого українського блокпосту перед Лісопарком, то там зупинялися, обіймали військових, дякували за звільнення і плакали.
У перші години був дуже великий потік людей, і наші евакуаційні автобуси не справлялися. Я бачив, як люди виїжджали на розбитих машинах, з пробитими колесами, бо вся дорога була всіяна уламками. Дехто виходив пішки — аби тільки швидше опинитися на безпечній українській землі.
Всього в селищі лишалось близько 2,5 тис. людей. Автобусами в перший день вдалося евакувати близько 650 осіб, ще кілька сотень виїхали власним автотранспортом і допомогли вибратися односельцям. У центрі Руської Лозової ми підсаджували людей у приватні автівки, якщо в них було місце.
російські окупанти гатили по Питомнику, стираючи його з лиця землі
— За даними Генштабу, Питомник визволили приблизно через два тижні — 11 травня 2022 року. Що відбувалося на Дергачівщині на початку травня між деокупацією Руської Лозової і визволенням Питомника?
— Коли бійці Сил оборони України змусили ворога відступити до Питомника, той закріпився на нових рубежах, постійними були вогневі контакти. Наші бійці промацували ворожу оборону, росіяни огризались — постійно працювали їхні міномети. Однак це був відносно терпимий час порівняно з попереднім періодом і наступними масованими обстрілами, коли вже вдалося визволити сам Питомник.
Справжнє пекло почалося тоді, коли росіяни відступили до Проходів і почали гатити по Питомнику, стираючи його з лиця землі. У селищі не лишилось буквально живого місця, по ньому випустили, мабуть, сотні снарядів — будинки, вулиці, посадки, траси, узбіччя — все було перепахане вибухами. Навіть зараз посадки вздовж дороги до Питомника мертві — у них не лишилось практично жодного не зачепленого вибухами і уламками дерева. Таке враження, що хтось брав стовбури руками і ламав їх, як сірники.
Такою ж жахливою була ситуація між Прудянкою і Цупівкою. Ворог, який закріпився у Цупівці, навально обстрілював Прудянку і знищив це село на 90 %
Окупанти розграбовували будинки, щойно звідти виїжджали господарі
— Що розповідали визволені українці про окупацію, про ставлення російських загарбників до місцевих мешканців?
— Особливо жахливі свідчення відкрилися вже після повного визволення Дергачівщини 11 вересня 2022 року, коли вдалося вийти на лінію державного кордону. Тоді обстежили прикордонні населені пункти і там виявили катівні зі спеціальними кімнатами для допитів, зі звареними клітками. Такі приміщення виявили в Козачій Лопані, Гоптівці. Саме сюди російські воєнні злочинці звозили захоплених людей, де їх допитували і катували як військові, так і представники фсб.
Коли ж у травні 2022 року визволили Руську Лозову і Питомник, то там катівень не виявили. Натомість свідчень про мародерство вже тоді було дуже багато. У звільнених селищах не було жодного будинку, який не розграбували б російські військові, якщо його лишали без нагляду господарі. Садибу розграбовували, щойно власник виїжджав.
росіяни обстрілювали окуповані ними села заради грабунку і пропагандистських сюжетів
— Водночас відомо, що окупанти самі обстрілювали окуповані ними ж села…
— російські окупанти спеціально створювали умови, які змушували людей виїжджати, причому випускали тільки в бік росії — виїхати в бік Харкова, на підконтрольну українській владі територію, було неможливо. Інколи росіяни здійснювали примусове вивезення людей, частіше ж створювали нестерпні для проживання умови і людям доводилось згоджуватися на виїзд немов би добровільно, а насправді під прихованим примусом.
Щоб змусити місцевих мешканців виїжджати активніше, окупанти обстрілювали села з артилерії, звинувачуючи в обстрілах ЗСУ. Також це дозволяло росіянам знімати пропагандистські ролики для російського телебачення про те, що люди буцімто тікають з Руської Лозової до росії від обстрілів української артилерії. Таких відео роспропаганда відзняла дуже багато, причому дуже добре видно, що вони є постановочними.
Дергачівщина — незламний щит міста Харків
— Як би Ви оцінили значення бойових дій на Дергачівщині для оборони Харкова і визволення Харківщини?
— У нас вже усталеним став слоган: «Дергачівщина — незламний щит міста Харкова». Справді ж бо, саме на території нашої громади вдалося стримати і зупинити ворога на північ від обласного центру. Саме Дергачівщина не дала російським окупантам зруйнувати житловий масив у Харкові на Олексіївці. Якщо росіянам вдалося підійти впритул і розстрілювати таку частину Харкова як Північна Салтівка, то з боку Дергачівщини основний удар на себе прийняли саме місто Дергачі та інші населені пункти нашої громади. Це стало можливим завдяки тому, що дергачівці згуртувалися в потужну й рішучу силу, яка дала відсіч ворогу.
І, звичайно ж, хочу щиро подякувати усім представникам Сил оборони України — воїнам ЗСУ, прикордонникам, бійцям Національної гвардії, поліцейським, рятувальникам ДСНС… Усі вони зробили неоціненний внесок у визволення Дергачівщини і продовжують захищати її й зараз, допомагають налагоджувати мирне життя у громаді.
Ілюстрації зі сторінки Вячеслава Задоренка в соціальній мережі Facebook
