«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
Танк маневрує між деревами. Здається, що він ось-ось зачепить і звалить сосну. Але ні, проїжджає буквально в декількох сантиметрах від стовбурів. Відчуття габаритів у механіка-водія просто відмінне. 46-тонна броньована смертоносна машина зупиняється в точно визначеному місці. Екіпаж демонструє для АрміяInform свій трофейний російський Т-72Б3М та розповідає про його темне минуле і правильне сьогодення.
Про захоплення трофея
— Цей танк був захоплений під час контрнаступальної операції на межі Харківської та Луганської областей. російський екіпаж покинув його. Машина була в робочому стані, повністю ціла. Ані подряпинки від осколків. Це мене насторожувало, адже причин залишати танк у його екіпажу не було. Хвилювався, щоб росіяни не замінували його, не встановили «розтяжки» з гранат на люки. Відкриваєш їх, а гранати вибухають. Та жодних пасток також не було. Ми оглянули його, перевірили технічний стан, запустили. Доповіли командиру батальйону, і, як кажуть, по конях! — розповідає командир танка Павло.
Павло — молодший сержант. На війні вже 9 років. За фахом — тракторист.
— Я в армії не служив. Але 2014-го прийшов у військкомат і попросив військкома мене призвати. Він відмовлявся, казав, що я досвіду не маю. Та я на своєму наполіг.
Тоді він починав свою службу танкіста з посади навідника-оператора. Нині — командир екіпажу, якому ввірили трофейну російську машину.
Про танк і його правильну роботу в руках українських танкістів
Трофейний Т72Б3М був вироблений у 2018 році.
— Абсолютна нова техніка, — каже Павло. — Ми просто провели технічне обслуговування танка і все. Ну, ще трохи підфарбували. Замалювали зеленою фарбою «зетку» і нанесли наші знаки розпізнавання. Перевіряв комп’ютером бортові системи танка. Дізнався, що на момент захоплення гармата зробила 16 пострілів. А вже в наших руках вона набагато більше настріляла — близько 120 снарядів. Бо хочеться швидше перемогти і поїхати додому.
Після виконання кожного бойового завдання екіпаж ретельно обслуговує танк і гармату.
— Під час наступного бою танк нас не має підвести, — пояснює командир.
Екіпаж вже знищив з нього чимало російських окупантів та їхньої техніки.
— Працюємо по бойових машинах, по бліндажах, опорних пунктах і спорудах, у яких засіли окупанти, — каже Павло.
Нещодавно танкісти припинили виїзди ворожої бойової машини піхоти.
— Отримав наказ висунутися на позицію і знищити ворожу БМП, що не дає дихати нашим хлопцям, — розповідає танкіст. — Ми виїхали, все зробили правильно. Навідник все виміряв. З першого пострілу вразили БМП осколковим снарядом. Другий раз для певності вистрілили кумулятивним. Ціль знищили. Відстань була чотири кілометри. Це нормальна дистанція для нашої роботи. До речі, ця модифікація танка (Т-72Б3М) дозволяє вести вогонь з гармати не тільки навіднику-оператору, а й командиру танка. Є дублююче управління вогнем. Інколи хотілося самому постріляти, але не робив цього. Вирішив, що не буду заважати навіднику-оператору заробляти нагороди.
Про екіпаж
— Це правильно кажуть: не головне, який танк, головне — який екіпаж. Якщо всі діють злагоджено — у противника шансів не буде, — каже командир. — Я у своєму механіку-водію Андрію і операторі-навіднику Сергію впевнений на сто відсотків. Будемо воювати, доки не виженемо окупантів. Це наша земля, і ми її нікому не віддамо. Моя маленька мрія — проїхати на цьому танку на параді нашої перемоги на Хрещатику.
Фото і відео автора
