Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
У березні цього року в складі ЗСУ було створено перші окремі роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, й нині аналогічні підрозділи засновуються практично у всіх бойових бригадах. Менш ніж за два місяці свого існування вони встигли завдати чимало, м’яко кажучи, клопоту російським загарбникам на фронті. Мають на рахунку десятки одиниць знищеної бойової техніки і сотні окупантів, перетворених на добрива, закидаючи «подаруночки за комір» ординцям. Щоби наочно впевнитися в ефективності роботи новостворених підрозділів, кореспондент АрміяInform побував на одній з ділянок оборони Авдіївського напрямку, де стримують ворога воїни славетної бригади імені Володимира Мономаха.
У пункті управління, звідки здійснюється керування дронами, кипить робота. Тут все, як у справжній авіації. Навіть схожа термінологія: «Злітаємо», «Курс польоту», «Захід на посадку», «Приймаємо борт» та інші терміни, які частіше можна почути від фахівців авіації. Також тут є свої «пілоти», диспетчери, зв’язківці. Кожен відповідає за окремий напрямок роботи. Усе підпорядковано головній меті: пошуку і знищенню ворога.
— Розташування пункту управління неподалік від переднього краю дозволяє тримати під постійним контролем позиції загарбників, а також місця їхнього пересування: дороги, мости, окремі забудови, — розповідає старший пункту управління Олександр. — Спостерігаючи за діями окупантів, ми фіксуємо, в якому напрямку вони рухаються, яка їхня кількість, спорядження, види озброєння, а по деяких ознаках і вірогідні наміри. Наносимо місця їхнього розташування на карту, а потім передаємо координати старшому начальнику. Після цього застосовуємо дрон за призначенням. Скидаємо з нього завдяки самоскиду вибухівку або направляємо на об’єкт ураження безпосередньо сам дрон-камікадзе…
За словами Олександра, найбільш бажаними цілями є скупчення загарбників, вогневі позиції кулеметників чи протитанкістів, артилерійські розрахунки, а також ворожа техніка. Крім того, можемо завдяки безпілотникам корегувати і наводити вогонь нашої арти по ворожих позиціях.
Тривалість польоту дрона залежить від багатьох чинників: погодних умов, щільності вітру, бойового навантаження, рівня заряду батареї. Швидкість польоту дрона залежно від моделі становить до 130 км/год. Завдяки встановленому на дроні тепловізійному модулю та FPV-камері підрозділ отримує доволі непогану картинку місцевості в режимі реального часу.
Довго чекати на пошуки ворога не доводиться. Уже за декілька хвилин оператор доповідає командиру, що бачить пересування групи орків по зеленці. На моніторі добре видно, як четвірка тіл повільно рухається в напрямку наших позицій. Спочатку йдуть по своїх траншеях, потім вилізають на поверхню. Пригинаючись та ховаючись за поодинокими деревами й кущами, продовжують свій, як виявилося, останній путь.
Отримавши команду на застосування дронів, пілот наводить його на ціль і скидає вибухівку на голови непроханих шукачів пригод. Тротил вибухає і викликає бурхливу реакцію ординців. Той, що йшов попереду, падає як підкошений, інші встають на карачки і починають, як отруєні таргани, розповзатися на всі боки, не звертаючи ніякої уваги на нерухоме тіло товариша. Виглядає це доволі трагікомічно.
Безлад посилюється після другого скидання, як то кажуть, навздогін. На цей раз нерухомим стає ще одне тіло, але його намагаються відтягнути в рятівні траншеї. Але після декількох невдалих спроб просто кидають «тушку» посеред поля. Решта відповзає в чагарники. За декілька хвилин поранений, як виявилося, окупант оживає і починає рухатися. Але помітно, що його стан швидко погіршується. Він спочатку махає кінцівками, як жук-гнойовик, іноді намагається піднятися, а потім згортається у клубок і завмирає.
— Готовий! — фіксує факт оператор і наводить камеру на бездиханне тіло. Але спостерігати цю приємну картину доводиться недовго. Бо лунає команда відстежити інший квадрат. Дрон відправляють на базу для підзарядки і спорядження черговою порцією вибухівки, а до пошуку залучається інший FPV-дрон. Його запускають і починають наводити на район спостереження. Оператор уважно обстежує місцевість і помічає рух у смузі позицій окупантів.
— Мабуть, там укриття: бліндаж чи схованка, — припускає воїн. — Треба понаглядати за цим місцем. Якщо там збереться достатня кількість орків, пригостимо їх як слід. Важливо, щоби вони не помітили дрона. Не можна їх відлякати передчасно, — додає оператор.
До речі, нещодавно з цього командного пункту військовослужбовці роти ударних безпілотних авіаційних комплексів відстежили і знищили пункт РЕБ, розташований на одній з ворожих позицій. Такі цілі вважаються так званими жирними. Річ у тому, що станції РЕБ дошкуляють нашим підрозділам, часом подавляючи майже всі види зв’язку. На додаток, їхнє обладнання коштує багато сотень тисяч доларів. Тому знищення цього об’єкту дало змогу більш ефективно працювати, зокрема, нашим гармашам.
— Ми ретельно готуємо FPV-дрони до застосування, — розповідає помічник оператора Андрій. — Встановлюємо на них програмне забезпечення, необхідне кріплення під самоскид, інше додаткове обладнання. Принцип дії самоскиду доволі простий. Спеціальний світлочутливий діод реагує на його вмикання та дає команду на сервопривід, який і відпускає боєприпас у вільне падіння. Намагаємося використовувати цей дрон максимально ефективно, щоби шкода, завдана нею ворогу, значно перекривала його ціну.
Хлопці не тільки шукають і знищують рашистів, вони самі прошивають програмне забезпечення, встановлюють зв’язок, готують вибухівку і розробляють конструкцію під самоскиди, розробляють програми протидії перешкодам, які їм завдають засоби РЕБ, ведуть спостереження і охорону, підтримують взаємодію з піхотними і артилерійськими підрозділами.
Умови їхньої роботи досить складні й небезпечні. Окупанти постійно полюють за місцями розташування підрозділу. Тільки за той час, що ми перебуваємо на пункті управління, поруч вибухає декілька снарядів та безпілотний баражуючий боєприпас «Ланцет».
До речі, всі воїни роти — з добровольців, людей мирних професій. Пішли на фронт після початку широкомасштабного вторгнення. Наприклад, Андрій був комп’ютерником, Олександр працював диспетчером на гірському комбінаті, Максим програмістом. Військовий досвід чоловіки набували вже під час боїв.
Фото автора
