Зрештою, поновитися на службу вдалося всього за чотири дні завдяки спрощеному алгоритму в Армія+. Про це військовослужбовець 23-го штурмового полку «Р.У.Г» 2 корпусу «Хартія»…
Встиг попрощатися з новонародженим сином і того ж дня загинув, відводячи підбитий літак від села на Чернігівщині.
Денис Кирилюк став на захист України ще до початку повномасштабної війни з РФ, а після 24 лютого 2022 року він просто продовжив битися за свою країну.
Денис народився 14 липня 1990 року в селі Гришівці на Вінниччині. Ще хлопчиком захоплювався літаками, але йому здавалося нереальним стати пілотом винищувача. Однак у 2004 році після 9 класу юнак вступив до Чернігівського військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а у 2007 році став курсантом Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба та здобув спеціальність «Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, зʼєднань) авіації».
Молодий офіцер потрапив на службу до 831-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ, яка базувалася в Миргороді на Полтавщині.
«Його щастю не було меж. Денис втілив у реальність свою неосяжну мрію», — розповідає дружина Альона.
Через спільного друга Денис познайомився з майбутньою дружиною. Поступово зав’язалися стосунки, а через рік, у 2012 році, пара одружилася. У цивільному житті Денис обожнював риболовлю. Щойно з’являлася вільна хвилина між службою, відрядженнями та часом з родиною він намагався вирватися «на рибу». Він пишався своїми уловами. «Пам’ятаю, коли ми з ним лише познайомилися, якось прогулювались і пішли на річку. Це було влітку у нас тут, у Миргороді. І він руками зловив рибу! Для мене це був шок…» — згадує жінка.
У 2016 році Денис брав участь в АТО/ООС на сході України. Був нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Президента України «За оборону України» та вогнепальною зброєю від Міністерства оборони України.
За роки служби чоловік пройшов шлях від льотчика авіаційної ланки до заступника командира — штурмана авіаційної ескадрильї 831-ї бригади тактичної авіації Повітряного командування «Центр» Повітряних сил ЗСУ. Він освоїв типи літаків Як-52, Л-39, Су-27.
А 24 лютого 2022 року майор Кирилюк вивів з-під удару авіаційну техніку з миргородського аеродрому. Пілот виконував бойові завдання на всій лінії фронту, знищував ворожу наземну техніку, брав участь у спецоперації з визволення острова Зміїний. Побратим Chief згадує: «З Денисом ми постійно працювали проти ворога, в якого було 6–8 літаків. Ми виходили на бойовий курс, нас захоплювали радарами, по нас намагалися виконати пуск. Ми відвертали, маневрували, відстрілювали пастки, але потім знову потрібно було повертатися, вгризатися у стрій ворога, щоб відтіснити його». У парі побратими виконували бойові завдання на Сумщині, Харківщині, Луганщині, Донеччині та Херсонщині.
За рішенням командування Повітряних Сил ЗСУ Денис Кирилюк долучався до заходів міжнародного військового співробітництва у Латвії, Польщі та США. У серпні 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Від початку повномасштабного вторгнення він здійснив понад 70 бойових вильотів.
Альона востаннє бачила чоловіка в день його загибелі, 27 березня 2023 року. «У нас тоді народилася друга дитина — син. На той момент малому було 19 днів. Денис підійшов до колисочки, поцілував його, сказав: „Тримайся, козачок“. І це було востаннє, коли ми його бачили. Денис пішов на завдання. І під час повернення на базу в його літак влучила ракета»…
Того дня Денис виконував бойове завдання із перехоплення повітряних цілей на півночі країни. Коли його літак уразила ворожа ракета, винищувач почав втрачати висоту. Су-27 падав на забудову, туди, де живуть мирні люди. Чоловік відвів літак якомога далі від села Товкачівка на Чернігівщині, але не встиг катапультуватися. Йому назавжди 32 роки…
27 серпня 2023 року, за 5 місяців після загибелі та ідентифікації за ДНК-експертизою, Дениса Кирилюка поховали на Алеї Героїв у Миргороді.
У нього залишилися дружина, донька та син.
20 січня 2025 року Указом Президента України Дениса Кирилюка було удостоєно звання Героя України (посмертно) та надано військове звання підполковника. 30 січня 2025 року на його честь назвали вулицю в Миргороді.
Пам’ять і вічна шана Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне, Меморіал. Платформа пам’яті, Зміст, Енциклопедія Сучасної України
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
