Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Виконувач обов’язків командира одного зі взводів бригади тероборони Київщини — воїн на псевдо «Блюз». Кожен ранок у його підрозділі починається з шикування: бійці співають гімн України.
«Це не заради “армійщини”, — каже командир взводу. — А для згуртування колективу». Його бійці брали участь в обороні Київщини, Запоріжжя та Донеччини.
Разом з воїнами в місці розташування також живе незліченна кількість котів і собак. «Тварини добре впливають на хлопців, особливо після “бойових”», — пояснює військовий.
«Блюз» взяв до рук зброю у 2014 році. Тоді як учасник добробату «ОУН». Так чоловік уперше потрапив у район бойових дій, виконував завдання у Пісках на Донеччині, навчав побратимів і посестер військової справи.
Через рік звільнився, але знайти себе в цивільному житті було складно. До війни «Блюз» працював режисером монтажу. Підробляв за цією спеціальністю і потім, але основним заняттям у його житті стала громадська діяльність. Далі настало 24 лютого 2022 року:
— Довелося згадувати свої військові будні. Пішов разом зі своїми побратимами (2014-2015 років. — Ред.) у Сили тероборони ЗСУ. 25 лютого вже був у військовій формі, а на наступний день нас відправили обороняти Київщину.
Після того як росіяни втекли під натиском ЗСУ з Київської області, роту, в якій служить «Блюз», відправили на Запорізький напрямок.
— Не хочеться перебувати просто у якійсь військовій частині, ми ж воювати прийшли. Ну от і «вирішила» рота, що поїдемо у відрядження на Донеччину…
Зведена рота вирушила захищати Лисичанськ та Сєвєродонецьк. За ці міста йшли запеклі бої. «Росіяни стирали населені пункти з лиця землі, — згадує «Блюз». — Гуманітарна криза там була».
…Свій особовий склад «Блюз» намагається мотивувати щодня. Чоловік облаштував у місці розташування намет для тімбілдингу. Тут взвод збирається для обговорень.
— Я вважаю, що першочергово навіть не освіта робить бійців бійцями, і не зброя. Ми маємо триматися одне за одного, маємо бути злагодженим колективом. Бо те, що й після війни в нас усіх залишається, — це побратими й посестри, ті, хто був поруч.
Також саме в місці для обговорень у взводі зберігають дитячі малюнки, які воїни отримують з різних куточків країни.
— Гарно впливають ці малюнки на воїнів, підіймають бойовий дух. І нам постійно їх надсилають. Я розумію, що зараз цивільним людям скрутно, але я бачу, вони для ЗСУ роблять усе, що можуть.
Фото автора
