Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Авдіївський напрямок. Окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка. Ворог ні на хвилину не припиняє атакувати та обстрілювати з усіх калібрів позиції українських захисників майже на всіх напрямках бойових дій. Але це не минається для нього безкарно. Ми йому відплачуємо сторицею — зважаючи на його величезні втрати. Велике навантаження при цьому лягає на артилерійські підрозділи, які в цілодобовому режимі завдають вогневого ураження окупантам та ефективно підтримують дії піхотних підрозділів. Кореспондент АрміяInform побував на позиціях українських гармашів і наочно пересвідчився, в якому напруженому ритмі працюють Боги війни.
… Хоча й віддаленість окремих артилерійських позицій від переднього краю досить значна, це абсолютно не гарантує їм безпеки. Ворог постійно полює за нашою артою і намагається за допомогою безпілотників і дронів відстежити місця її знаходження, щоб навести на них свою артилерію. В цьому довелося переконатися і нам.
Ледве дісталися розташування однієї з батарей РСЗВ БМ—21 «Град», що готувалася відкрити вогонь за вказаними координатами, як почався ворожий обстріл. Перший снаряд, який ліг на позиції підрозділу, скоріш за все, був пристрілочним, і вибухнув метрів за 100 від нас. Розрахунок ще деякий час продовжував працювати, добре розуміючи, що цей приліт навряд чи випадковий. І дійсно, за хвилину вибухнуло вже поруч. Старший офіцер батареї Володимир негайно віддає наказ «відкотитися», змінити позицію.
— Таке часто трапляється, — розповідає офіцер. — Скоріш за все, побачили пересування техніки, можливо десь поблизу працює їхнє розвідувальне БПЛА чи станція РЕБ.
Але бойове завдання ніхто не скасовував. Батарея швидко змінює позицію. Вона відкочується в сусідню посадку і знов готується до ведення вогню. Знову уточнюються координати цілей, корегується напрямок стрільби, і розрахунок завмирає, очікуючи команди на відкриття вогню. Для командира вогневого взводу такий форс-мажор вже звичайна практика. Він зберігає спокій і швидко віддає накази підлеглим.
Володимир між тим розповідає, що до початку широкомасштабного вторгнення в нього не було армійського досвіду. Свого часу закінчив військову кафедру в Дніпрі й отримав звання молодшого лейтенанта. Опановував тонкощі спеціальності вже на передовій. Спочатку їздив на виконання бойових завдань як стажист, а потім вже йому довірили розрахунок. Брав участь у боях на Миколаївщині та Херсонщині.
Спілкуюся із розрахунком. Водій БМ-21, вінничанин солдат Едуард каже, що служить з 2020 року. Теж встиг повоювати на південному напрямку. В березні під час запеклих боїв під Миколаєвом був поранений, але після чотирьох місяців лікування повернувся в стрій. Найбільш досвідчений в розрахунку — 25-річний старший солдат на псевдо «Бакс» за час російської навали виконував бойові завдання в районі проведення ООС, а з початком широкомасштабного вторгнення брав участь в обороні Миколаєва і звільненні Херсонщини.
— Умови нашої роботи доволі складні, але завдяки нашої мобільності можемо швидко пересуватися і змінювати місця розташування, — розповідає «Бакс». — Потреба в нашій допомозі дуже велика, тому намагаємося діяти результативно. Знищуємо не тільки стаціонарні цілі — укріплення, сховища, склади, але і бронетехніку, живу силу.
Залишивши реактивників в очікуванні команди на відкриття вогню, рухаємося далі. Наступна позиція: 152-мм гармата «Гіацинт-Б», або як її ще називають між собою гармаші — «Гена». Це дуже потужна зброя, яка здатна вести вогонь на відстань до 30 км. Несподівано на шляху нам зустрічається священник. Це виглядає досить сюрреалістично: степом йде, як-то кажуть, духовна особа в дуже колоритному вигляді — в рясі, ковпаку, та з посохом в руці. Але в цьому був і якийсь символізм: війна і посланець від Божої сили, що охороняє захисників України. Побачивши нас, він підійшов і благословив хрестом.
— Бережи Вас Господь, хлопці! Ви наш захист і надія! — промовляє панотець і прямує далі. Всі ми аж ціпеніємо від цього явлення, проводжаючи поглядом служителя, що неспішно крокував далі.
Але приходимо до тями від гучних звуків потужних артилерійських виходів. Це якраз починає працювати батарея «Гіацинтів», до якої ми добираємося. Добре замаскована в лісі, вона майже невидима для ворога. Застаємо розрахунок у розпал бойової роботи. З боку це нагадує невеличкий мурашник.
Усе перебуває в постійному русі. Але ніякого хаосу немає. Все підпорядковано єдиній меті — здійсненню влучного пострілу. Номери обслуги діють як єдиний злагоджений організм.
Керує усім процесом командир гармати старший сержант Віталій. Він розпочав свій бойовий шлях ще у 2015 році, а у 2019-му опанував артилерійську справу. За час перебування на передовій досконало вивчив всі артилерійські системи, які були на озброєнні їхнього підрозділу.
— На позиції ми перебуваємо в режимі очікування. Як тільки нам дають цілевказання, за 3 хвилини ми вже готові зробити перший постріл, — розповідає сержант. — Працюємо за чітко встановленим алгоритмом. Обслуга готує заряди, я корегую цілевказівки та даю конкретні установки, навідник донаводить гармату згідно з корективами. Після готовності даю команду на відкриття вогню. Буває і таке, що лунає команда відбій, і ми знов переходимо в режим очікування. Це означає, що ворог або змінив розташування, або ж з’явилася нова, більш бажана ціль.
Віталій постійно перебуває на зв’язку з командирами й тримає в руках планшет, в якому визначені цілі для враження. За декілька хвилин надійшла нова цілевказівка. Негайно лунає команда «До гармати!» Розрахунок займає свої місця і робить останні приготування. «Гармата!» Потужний звук пострілу і снаряд летить куди треба. Може цей снаряд, саме в цю мить, стане рятівним для українських піхотинців, які відбивають черговий штурм ординців на Авдіївку, або зупинить просування ворожого танка. І знов розрахунок береться до роботи. Номери обслуги негайно заряджають гармату і готуються до чергового пострілу…
Про те, наскільки ефективно працює цей розрахунок, свідчить реакція ворога. Якщо інші позиції піддаються звичайним обстрілам, то на гармашів старшого сержанта Віталія окупанти полюють більш ретельно: якось навіть вдарили по квадратах, звідки він вів вогонь, кількома дороговартісними ракетами С-300. Вони самі побачили наслідки влучання однієї з них. Мабуть, наслідки роботи гармашів були настільки дошкульними для окупантів, що вони не пожалкували для них навіть декілька ракет.
Фото автора
