Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
«Після нашої Перемоги для мене головне залишитися доброю та порядною людиною, аби я міг подавати приклад своєму молодшому братику», — розповідає механік-водій окремої повітрянодесантної бригади Вадим на псевдо «Борода».
— У нас кожний бойовий вихід — це пряме зіткнення з ворогом. Усі вже звикли до цього, хоча звучить доволі сумно, коли звикаєш до постійних обстрілів з арти та мінометів… Наше головне завдання на лінії вогню евакуйовувати поранених та прикривати піхотинців, — ділиться механік-водій Вадим.
За його словами, з початком широкомасштабного вторгнення вони з побратимами спочатку вмерли в середині, адже кожен хвилювався за своїх рідних та близьких. Сам «Борода» родом із Харкова. Вся його родина на момент 24 лютого 2022 року знаходилася у районі, який зазнав найбільших обстрілів — у Салтівці.
— У мене і моїх побратимів був досвід в ООС, але тоді противник не застосовував одразу всю наявну зброю. А як згадаю той день: авіація по нас лупить, вогонь артилерії не вщухає, варто тільки диму розсіюватися, і одразу заходить піхота… Це було дуже складно, але ми вистояли. Тоді кожен для себе вирішив — якщо пережили це пекло, то тепер сміливо пройдемо і до кінця.
За останній рік десантнику Вадиму довелося змінити декілька машин, але кожній він давав ім’я, адже вважає, що коли ти до своєї техніки ставишся як до талісмана, то і вона захищає тебе.
— Я вже і на «Драконі літав», як усім відома Дайенеріс з «Гри престолів», і на «Феррарі» ганяв, оминаючи москальські обстріли, як Міхаель Шумахер, — сміючись каже «Борода». — Зараз очікую нову свою бойову подругу, але ім’я поки що не обрав. Коли сяду у свою БМДшку, то одразу відчую, який позивний обрати.
Вадим каже, що найбільше його вражає, коли беруть полонених окупантів. Нещодавно побратими привели двох. Один одразу здався в полон, а другий намагався відстрілюватися до останнього патрона.
— У цих двох рашистів шансів не було. Перший це усвідомив, а інший занадто просякнутий методичками «рускава міра». Намагалися з ним говорити, питати, чи усвідомлює, скільки зла та біди вони роблять з нашою країною. Мовчать… Ми їх беремо, адже розуміємо, що це шанс повернути наших людей, які потрапили у ворожий полон, — доповнив десантник.
«Борода» впевнений у нашій Перемозі й мріє після неї знайти дівчину та одружитися, аби його мати скоріше дочекалася онуків.
Фото автора
