Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Борис родом з Одеси. Він виріс біля моря, яке з раннього дитинства його притягало та захоплювало уяву. Для одесита стати моряком — справа звичайна. Адже близько половини місцевих хлопчиків ще в шкільні роки мріють підкорювати морські глибини, носити безкозирку та бути капітанами далекого плавання.
Борис теж марив морськими походами. А чому ні? Адже професія моряка є цікавою, престижною та ще й високооплачуваною. Тим більш і серед знайомих і родичів було чимало тих, хто присвятив своє життя морю.
— Навіть мій батько, травматолог за фахом, певний час працював лікарем на судні. Але він все-таки більш волів, щоб я пішов його шляхом та вступив до медичного університету. Такої ж думки була й моя мати — медсестра. Я ж вагався й поки розмірковував з приводу того, чому присвятити своє життя, настав час іти на строкову службу, яка, як кажуть, і визначила мою подальшу долю, — поділився спогадами боцман одного з патрульних катерів ВМС ЗС України старшина 1 статті Борис Краснов.
На строкову він потрапив понад п’ять років тому, обійнявши посаду рульового малого десантного корабля. Посада дуже відповідальна, але хлопцю сподобалося. Він достатньо швидко адаптувався та став відчувати себе невіддільною частиною єдиної злагодженої флотської команди, впевнено здійснюючи управління відповідними механізмами та за допомогою штурвала тримаючи курс у заданому напрямі.
Доля усміхнулася Борису. І моряком, нехай і не цивільним, а військовим він все-таки став. Цим заданим курсом на подальше опанування навичок морської професії треба було рухатися й надалі, і матрос Краснов вирішив не звертати з цього шляху. Вже за пів року він став воїном-контрактником. А згодом вирішив не зупинятися на досягнутому та збагачуватися новими корисними теоретичними й практичними знаннями. Вибір Борис зробив і влітку 2019-го вступив до Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту національного університету «Одеська морська академія».
Цікаву спеціалізацію він собі обрав — «кораблеводіння». І за два з половиною роки вийшов зі стін цього навчального закладу вже старшиною 2 статті за кваліфікацією «штурман».
На жаль, «випускний вечір», проведення якого було заплановане на початок березня минулого року, Борису та його однокурсникам відсвяткувати не судилося. Хлопців відправили не з корабля на бал, а з коледжу на корабель та на війну.
— Я не виняток з-поміж інших моїх товаришів по службі. Звісно, що ми очікували на якесь загострення бойових дій з боку росіян. Але водночас не гадали, що війна, розпочата ворогом ще у 2014 році, перетвориться на таку масштабну за своїми руйнівними діями й вестиметься не лише на суходолі, а й у повітрі та навіть у морі. Тож часу на розгойдування в мене та моїх однокурсників по коледжу взагалі не було. Ми одразу потрапили на війну, де треба було не продовжувати набувати необхідних навичок, а одразу проявляти ініціативу та ухвалювати важливі рішення в ході виконання бойових завдань з охорони акваторії Чорного моря, — розповів старшина 1 статті Краснов.
За цей понад рік війни він змужнів та навіть отримав підвищення у військовому званні та посаді, ставши старшиною 1 статті та боцманом катера. Прийшов на судно командиром відділення рульових-сигнальників та, позитивно зарекомендувавши себе як спеціаліст, він уже десь за пів року отримав пропозицію від командування очолити боцманську команду. Погодився й упродовж всього воєнного часу впевнено тягне на собі цю важку боцманську лямку, будучи надійним помічником командира катера та виконуючи великий обсяг завдань щодо підтримання дисципліни екіпажем катера, його всебічного та своєчасного забезпечення матеріально-технічними засобами та контролю за справним станом корпусу судна.
— Мені подобається моя служба й робота. Я відчуваю ту велику відповідальність, що покладається на мене. Боцман на кораблі взагалі відіграє дуже суттєву роль. Особливої концентрації його зусиль та уваги вимагає дотримання заходів безпеки в ході здійснення операції зі швартування судна та виконання на ньому такелажних робіт. Адже, без перебільшення, від успішного їхнього проведення залежить як життя й здоров’я всіх членів екіпажа, так і цілісність самого катера, — каже військовий моряк.
Розмірковуючи з приводу своєї, як старшини, ролі на судні, військовий моряк також підкреслює, що загалом він виконує роль своєрідної сполучної ланки між матросами та старшинами з одного боку та офіцерами з іншого. Борис добре усвідомлює, що особливо зараз, в умовах воєнного стану, офіцери мають бути максимально зосереджені на питаннях щодо розроблення, планування й організації бойових дій. Але для цього вони мають бути переконанні, що в їхньому підпорядкуванні завжди є навчений та в морально-психологічному сенсі підготовлений особовий склад. І відповідальність щодо виховання членів екіпажу в цьому напрямку покладається саме на них — старшин, зокрема і на боцмана Краснова.
Так, за словами Бориса, у напрямку підвищення своїх професійних навичок підпорядкованому йому особовому складу ще є над чим працювати. По-іншому, особливо на війні, бути не може. Але цей понад рік війни наочно довів, що на катері служать грамотні та не з боязкого десятка хлопці, які на своїй ділянці службі крок за кроком разом зі всією країною та Силами оборони України наближають перемогу над російськими загарбниками. Вони виконують в морі свої специфічні завдання з охорони акваторії нашого Чорного моря і роблять це дуже успішно. В їхньому активі є чимало ратних справ. Приміром, збита торік рашистська крилата ракета типу «калібр», яка була знищена екіпажем катера першим же пострілом зі штатного озброєння, що зберегло від ураження цією смертоносною зброєю об’єкти нашої критичної інфраструктури та життя десятків людей.
Не просто так це дається, а завдяки проведенню щоденних інтенсивних навчань і тренувань з дій особового складу у різноманітних надзвичайних ситуаціях, у ході яких свої знання й навички передає матросам він — боцман катера, старшина 1 статті Борис Краснов. Офіцери впевнені в його професійних та морально-ділових якостях, він впевнений у діях старшин і матросів. І цей чинник налаштовує екіпаж катера на плідну цілодобову та напружену бойову роботу з охорони водного простору держави та реалізації задумів, спрямованих на щонайшвидше визволення України від російських загарбників та встановлення довгоочікуваного миру на нашій землі, у повітрі та в морі!
Фото автора
