Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Сьогодні своє професійне свято в Україні відзначають фахівці душевної професії — психологи. У світової психологічної спільноти немає офіційного святкового дня в календарі, а є лише Всесвітній день психічного здоров’я, який відзначається 10 жовтня за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я. Тож маємо усвідомити, що Україна цінує, шанує і поважає фахівців, які розділяють чужі проблеми та горе і допомагають знаходити людям вихід з багатьох кризових ситуацій.
Видатний психолог минулого століття Жан Піаже передбачав, що в 21 столітті психологія стане однією з провідних наук. Оцінку прогнозам швейцарця залишимо науковцям, ми ж лише об’єктивно констатуємо, що психологія для нас, українців, у контексті російської агресії і її наслідків вийшла на перший план. За даними дослідження «Досвід українців щодо звернення по психологічну допомогу та бар’єри на цьому шляху», 72% опитаних через широкомасштабне російське вторгнення відчувають стрес або сильну знервованість. Що вже говорити про військовослужбовців, які захищають нашу країну, хто дістав поранення чи опинився в полоні, хто втратив на війні чоловіка чи дружину, сина чи доньку.
Напередодні професійного свята кореспондент АрміяInform зустрівся з начальником відділення психологічної реабілітації клініки амбулаторної допомоги провідної лікувальної установи Збройних Сил України Олександром Кленом. У спілкуванні торкнулися теми престижності, особливостей роботи психологів та необхідності військовослужбовцям піклуватися про своє психічне здоров`я.
— Всеукраїнський день психолога — це не стільки свято, як зайва нагода нагадати суспільству, що в непростий час дуже важливо дбати про своє психічне здоров`я та близьких і рідних людей, — наголосив співрозмовник. — Ну й звісно, цей день свого часу було започатковано, аби підняти престиж професії психолога. На сьогодні в категорії «людина-людина» вона є однією з найбільш затребуваних у Збройних Силах, враховуючи кількісне збільшення Сил оборони і наявність військових з психічними травмами. Часто-густо військові психологи працюють поруч із медиками, зокрема, невропатологами, аби покращити результативність роботи. Загалом це завжди робота з людьми, тому від нас вимагається безумовне дотримання професійної етики та слідування широко відомому принципу «Не нашкодь».
За словами Олександра Клена, будь-який психолог, який працює з пацієнтом, перебирає частину проблем свого підопічного на себе, розділяє з ним його емоції, переживання, тривоги стосовно психотравмуючої події, яка завдала душевного болю. Справжній фахівець має бути емпатичним. Він нерідко абсорбує стан пацієнта як губка: запам’ятовує життєві ситуації, які, звісно, далеко не позитивні. І цей негатив вчасно потрібно кудись дівати, аби він не накопичувався.
— Дуже добре пам’ятаю свого першого пацієнта, який прийшов до мене після втрати дорогої для нього людини, — пригадує Олександр. — Він гостро відчував душевний біль, з яким на початках намагався справитись самотужки. Але не зумів, глибоко увійшов в апатію, депресію, був максимально пригніченим. Його не тішили якісь матеріальні цінності, успіхи на роботі й він занурився у темний фон життя. Я до цих пір добре пам’ятаю його історію, окремі ключові фрази з його розповіді. І не тільки його, а й багатьох своїх пацієнтів. Тому для психолога дуже важливо, аби самому не звертатися до колег по допомогу (а такі випадки не рідкість), вчасно вимикати «професійний тумблер», відволіктись якоюсь позитивною темою і перейти в «післяробочий» стан.
Робота відділення, яке очолює Олександр Клен, розділяється на кілька напрямків: психодіагностика, консультування, кризові інтервенції. Кожен з цих видів діяльності триває різну кількість часу. Від цього й залежить число пацієнтів, яких зможе прийняти психолог. У середньому на кожного відвідувача витрачається близько години. Враховуючи підготовку відповідних документів, фахівець відділення може прийняти 5-6 пацієнтів за робочу зміну. Більша кількість, на переконання психологів, не сприяє якості роботи: зменшується фокус уваги і дається взнаки втома.
— У нашого брата є таке поняття, як ритуали, — продовжує розповідь Олександр. — По-перше, це прихід на роботу, пов’язаний з якоюсь дією, яка передує безпосередньо виконанню обов’язків: філіжанка кави, зміна форми одягу, двохвилинний догляд за квітами. Тобто все, що вмикає твій «професійний тумблер». Так само в переважної більшості психологів є ритуал завершення роботи, аби накопичене за робочий день не нести додому. Це можуть бути думки про те, що потрібно зробити ввечері по господарству, куди забігти по дорозі додому, або — найкращий варіант — сходити з чоловіком/дружиною на концерт чи в театр. Повірте, психологу теж потрібне психологічне розвантаження.
Торкнулися у спілкуванні й теми психологічної культури та ярликів радянського минулого. Не є таємницею, що дехто й досі ототожнює психолога з «працівником психушки», який тільки й тим займається, що «вправляє мізки».
— Серед українців, зокрема й військових, розповсюджений стереотип, що до психологів треба йти вже зовсім у крайньому випадку, — говорить Клен. — Депресію часто сприймають як просто поганий настрій, який мине і «трохи попустить». Насправді інколи без фахової допомоги обійтись майже неможливо — і звертатись до психолога тут абсолютно нормально. Тому ми намагаємось вести й просвітницьку роботу. Пояснюємо насамперед військовослужбовцям, що спілкування з психологом — це не караюча психіатрія і звернення по допомогу — це не соромно. Вчасно відвідати спеціаліста — це означає убезпечити себе від подальших проблем із здоров’ям.
Співрозмовник зауважує, що часто-густо одним відвіданням психолога проблему пацієнта важко усунути. Трапляється, що потрібно 5-6 сеансів спілкування. Усе залежить від психотравмуючої події.
— Проблема нашої роботи полягає ще й в тому, що коли пацієнти отримують повноцінну допомогу, більшість з них не виходять на зв’язок з нашими фахівцями, — зазначає Олександр. — Така ситуація пригнічує самого психолога, який приділив пацієнту чимало уваги, витратив багато часу, аби допомогти людині вирішити життєву проблему, а у відповідь — тиша. Людині гарно, вона позбулася негативу: заспокоїлась, отримала певний заряд впевненості, бадьорості й не поінформувала про свій стан свого психолога. На жаль, такі випадки не поодинокі, хоча ми просимо всіх повідомляти наших фахівців про стан психічного здоров`я.
На жаль, військовослужбовців, які потребують психологічної допомоги, стає дедалі більше, а штат психологів кількісно не зростає. Тому цікавим було дізнатися про нові методи та підходи в роботі, які б полегшували професійну діяльність психологам.
— Дійсно, навантаження на наших фахівців, особливо в питаннях психологічної діагностики, зросло в рази, — пояснює Олександр Клен. — Тому ми зайнялись автоматизацією психодіагностики. Тобто всі тести, які раніше наші пацієнти проходили на папері, віднедавна здійснюються в електронному вигляді. Відтак психолог у нашому відділенні психологічної реабілітації не витрачає часу на обробку цих тестів, все відбувається автоматично. Це стало можливим ще й завдяки збільшенню кількості кабінетів для фахівців, у яких напередодні нашого професійного свята відбулось новосілля. Приміщення затишні, зручні, з сучасними меблями. Більше уваги стали приділяти психологам й лікарі, які зацікавлені в тій інформації, яку ми накопичуємо та зберігаємо, проводячи тестування наших пацієнтів.
Уся наша діяльність направлена на те, аби якомога ефективніше допомогти людині.
Фото автора
