Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Михайло командує мінометною батареєю окремого батальйону спеціального призначення окремої президентської бригади їм. гетьмана Богдана Хмельницького, яка виконує бойові завдання на околицях Бахмута. Його мінометні розрахунки знищують ворога в самому місті та на його околицях. Для підрозділу це вже друга ротація на цьому складному напрямку. Розповідає, що здебільшого доводиться працювати по групових цілях — ворожій піхоті, окремих вогневих засобах чи точках на маршрутах висування противника.
— Тоді були окопна війна, зараз бойові дії у місті, складність полягає в тому, що вразити ціль важче — мінам заважають будинки, гаражі. На відкритій місцевості міна може вражати ворога в радіусі 150-200 метрів, у забудові важче, оскільки ворог переміщується, а втім, у нас виходить. Також уражаємо їхні міномети, розрахунки автоматичних гранатометів, склади з боєкомплектом та транспорт, що його підвозить, — говорить офіцер.
За його словами, аеророзвідники окремого батальйону спеціального призначення окремої президентської бригади їм. гетьмана Богдана Хмельницького знаходять місця, де скупчується ворог або ж ховає свої вогневі засоби, фіксують ці цілі та передають їхні координати для ураження. Окрім цього, батарея працює в тісній взаємодії й координації із сусідами — підрозділами інших бригад, які утримують позиції у місті й околицях.
— Вони перебувають тут довше за нас, добре обізнані з обстановкою, мають більші можливості з розвідки. Ми з ними постійно контактуємо, вони нам допомагають, а ми завжди їх готові підтримати вогнем удень і вночі. Заїжджали нещодавно до колег-мінометників — хлопці-молодці, 22-23 роки, незважаючи, що їх постійно «криють», працюють чітко, змінюють позиції, показують гідний результат, — говорить Михайло.
Офіцерові 33 роки, він свого часу закінчив військову кафедру в Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова. Мобілізований удруге, у 2015 році під час АТО офіцер запасу був призваний до навчального центру — готував механіків-водіїв бойових машин піхоти, удруге був призваний офіцером із морально-психологічного забезпечення, потім був призначений командиром мінометної батареї. Про своїх підлеглих говорить із захопленням — кістяк батареї становлять артилеристи, які були відібрані в навчальному центрі та пройшли вишкіл з мінометної справи. Ці фахівці навчали інших — навідники й командири мінометних розрахунків свою справу знають.
— Я дуже задоволений роботою старшого офіцера батареї, хоч він і не кадровий офіцер, але має артилерійську освіту: всім володіє, все рахує, має повну базу знань і навичок. Дуже добрі зв’язківці у нашій батареї, бо без зв’язку ніяк. Навчаються дуже швидко: людина прийшла, взяла книгу, прочитала, пройшла курси й виконує завдання на високому рівні — може залишатися в армії і продовжувати кар’єру саме у зв’язку. Люди віддаються цьому, оскільки іншого виходу немає — війна завтра не завершиться і потрібно звикати з цим жити, а також розвиватися. Маємо давати результат, бо інакше ми не маємо права тут перебувати, — говорить командир.
За його словами, втома від війни, звичайно, відчувається, але є дієві способи відновлення сил після важких днів. Для військовослужбовців передусім це комфорт під час відпочинку. Також необхідно враховувати особливості кожного — є люди різного віку, різних фізичних можливостей, психологічних особливостей.
— Необхідно, щоб людина нормально відпочивала. Всі ж ми люди, причому здебільшого — вчорашні цивільні. Всі розуміють: людей в армії зараз багато, фронт великий, але той самий комфорт ми намагаємось створювати собі самотужки, а не чекати від когось. До прикладу, жили в хатах неподалік, то робили ремонти, заводили електрику, проводку, знаючи, що нас скоро будуть міняти. Ось просто зараз хлопці ванну встановлюють, крани міняють — роблять для себе й інших комфорт, — говорить Михайло.
За його словами, мотивація в підрозділі на високому рівні — люди знають, що вони відстоюють і за що воюють. Є, звичайно, й ті, хто виявився не готовим до жорстоких і важких реалій війни, але командир не сумнівається, що переважна більшість готова й буде бити ворога до Перемоги.
— Ось мене, наприклад, призвали як МПЗ, потім зробили командиром батареї, але життя таке, я не маю права відмовитись. Якщо бачать, що буду корисний — робитиму цю роботу. Якщо дадуть іншу роботу, робитиму її, оскільки іншого виходу в нас усіх немає. Мені подобається захищати Батьківщину, — говорить старший лейтенант Михайло.
