Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Рік тому затонув уражений напередодні ракетами Р-360 ПКРК «Нептун» флагман російського чорноморського флоту ракетний крейсер «москва». В обізнаних з воєнною історією росії це одразу викликало асоціації із загибеллю 13 квітня 1904 року під час російсько-японської війни 1904–1905 років броненосця «пєтропавловск» — флагмана першої тихоокеанської ескадри російського флоту.
Справді, обидва кораблі були флагманами і гордістю для росіян, обидва загинули практично в один і той самий день з різницею у 118 років. Нарешті (і це найважливіше!),обидва були знищені під час війн, які російське суспільство заздалегідь сприймало як беззаперечно переможні кампанії проти очевидно слабшого противника.Знищення обох кораблів стало важким ударом для російського війська і суспільства, засвідчивши, що запланована «маленька переможна війна» вже аж ніяк не є маленькою і вже точно не стане переможною.
Сталося жахливе нещастя. Повертаючись у порт на чолі ескадри, флагманський корабель «пєтропавловск» поблизу Золотої Гори натрапив на міну або підводний човен і майже моментально пішов на дно. (Секретна телеграма. Мукден, 31 березня / 13 квітня 1904 року).
Про те, наскільки шокуючою для росіян була звістка про загибель «пєтропавловска», свідчать публікації у тодішній пресі. Вони повідомляють, що 15 квітня 1904 року публіка столичних театрів у петербурзі та москві збиралась під час антрактів для того, щоб спільно прочитати телеграму про подію. Багато хто покидав перегляд вистави посеред спектаклю і поспішав додому — обивателі раптово усвідомили, що війна триває зовсім не за тим планом, про який їм повідомляла урядова пропаганда.
Особливо дошкульним ударом як для російської імперської гордості, так і для боєздатності російського флоту на Далекому Сході, стала загибель на «пєтропавловську» віцеадмірала степана макарова, якого справедливо вважали найкращим тогочасним російським флотоводцем. Загиблий справді глибоко знав військово-морську справу, був досвідченим командиром, якого любили і поважали офіцери і матроси.
Звістка про загибель адмірала макарова, усвідомлення, що для флоту та росії — це незамінна втрата… — все це було таким ударом, сліди якого навряд чи колись могли би стертися з пам’яті, — писав згодом у спогадах великий князь кірілл владімірович, якому вдалося врятуватись з «пєтропавловска».
Наслідки потоплення «пєтропавловска» і загибелі віцеадмірала макарова дійсно годі було переоцінити. Бойовий дух офіцерів і матросів було підірвано, що зрештою негативно позначилось на ефективності використання російського флоту у війні. Якщо під командуванням макарова впродовж перших сорока днів війни ескадра виходила в море шість разів, то за наступні вісім місяців вони це зробила лише двічі. Така пасивність була вкрай вигідною японцям, які мали змогу вести бойові дії, незважаючи на російський військово-морський флот.
Загибель «пєтропавловска» стала однією з найважливіших переломних подій російсько-японської війни. І хоча війна тривала після цього ще півтора року, наступні поразки російської армії остаточно поховали міф про «маленьку переможну війну», яка завершилась для росії ганебною поразкою. Потоплення ракетного крейсера «москва» віщує таку само долю сучасним російським агресорам.
