ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

«Маестро» вижив у ДАПі, повернувся з полону, знявся у фільмі та заспівав на всю Україну

Life story
Прочитаєте за: 8 хв. 14 Квітня 2023, 18:50

Із командиром роти охорони одного з відділів Чортківського РТЦК та СП лейтенантом Ярославом Гавянцем ми познайомилися в Тернополі. За менше ніж 30 хвилин розмови з ним я відмовлявся вірити, що Бог на одну людину зібрав і скинув стільки важких життєвих випробувань і трагедій. Наприклад, з тим, що пережив Ярослав у свої 22 роки за три зимові тижні 2015-го, більшість людей на землі не стикнеться за все своє життя!.. Та воїн витримав, служив, не загинув, отримав офіцерське звання, повернувся на театральну сцену, ще й заспівав для своїх донечок на «Голосі країни»!..

Учасник подій на Майдані 2013-го, Революції гідності в лютому 2014-го від юності мав загострене почуття справедливості. Після анексії росією українського Криму і початку антитерористичної операції він пішов до військкомату.

Грудень 2014 с. Піски

…Майдан, АТО, село Піски

— Вісім місяців минуло після звільнення зі строкової служби у 80-й окремій аеромобільній бригаді, але я знову став до строю водієм бронетранспортера БТР-80, вже як мобілізований. До листопада ми проходили на полігонах бойове злагодження і цього ж місяця 2014-го прибули на Донеччину, а саме в Костянтинівку. Перше бойове хрещення в мене було в грудні, в селі Піски, де наш підрозділ охороняв мінометну батарею. Було гаряче. Там в одному з розбитих ворогом будинків хлопці знайшли гітару. Я грав вечорами, співали з хлопцями, іноді затискав акорди синхронно з прильотами по нас 120-мм мін. Відтоді я отримав позивний «Маестро», — розповів Ярослав.

На початку 2015-го, десь на Різдво, почалися серйозні штурми аеропорту. Командир зібрав особовий склад і запитав, чи є добровольці на підсилення побратимів у ДАП. Зголосилися 20 воїнів, серед них і наш герой — солдат Гавянець. Вже 14 січня вони заїхали в новий термінал, де пробули до 21 числа — то був останній тиждень оборони Донецького аеропорту.

…Про тиждень у ДАПі

— Перші добу-дві сильного штурму не було. 16 січня ворожі групи за підтримки танка почали нас штурмувати. Танк обвалив одну з частин терміналу, через яку вони отримали доступ до третього поверху, ми були на другому. Перший поверх ворог взяв під контроль ще до нашого туди прибуття, тож ми були майже в повному оточенні, та трималися, відстрілювались і не давали їм можливості захопити всю будівлю. Потім ворог застосував проти нас гази. Ми почали задихатися і мусили відійти з основних позицій в ту частину терміналу, де було просторіше, де газ швидше вивітрювався через протяги. Якось зловив себе на думці, що безперервний бій триває майже цілу добу — з 6-ї ранку до глибокої ночі. На п’ятачку 50 на 50 метрів ми тримали кругову оборону. Одні відстрілювалися, другі чистили зброю, інші споряджали магазини набоями. 20 січня вони прямісінько під нами заклали 3 тонни тротилу і підірвали. Підлога вмить провалилася. З 60 осіб нас тоді лишилося живими близько двох десятків, решта загинули під завалами. Я відкопався, ще ніч ми відстрілювалися, вони намагалися нас знищити. 21 січня ми кого могли повитягували, за ніч 5 померли від поранень, троє було важких. Старшина з нами був, з офіцерів не було вже нікого. Він наказав нам припинити стрілянину і пішов на перемовини, домовлятися про наш вихід. Ті не згодилися, сказали, якщо хочете жити — здавайтеся всі в полон, подумайте про своїх поранених.

2 тижні полону…

21 січня ми вийшли. Наших важких поранених вони відправили в шпиталь, легких і решту спочатку скерували на базу «мотороли», де цілий день фізично «обробляли», потім відвезли в підвал колишнього приміщення Донецького управління СБУ. Нас поставили обличчям до стіни, демонстративно перезарядили автомати і сказали молитися, бо це наші останні секунди. Вони не вбили нас, випустили черги у стіну поверх голів і взялися по-звірячому гамселити металічними трубами, табуретками, прикладами автоматів. Лише обличчя не зачіпали, щоб на відеокамеру мали пристойний вигляд. Наступного дня нас вивели і для створення картинки для російських ЗМІ влаштували прохід містом.

Два дні по тому на одному з відео мій тато мене впізнав. Він поїхав до Києва, зустрівся там із журналістами, зробив через них відеозвернення до Захарченка, в якому сказав, що хоче обміняти мене на себе. Росіяни побачили це звернення і задумали таку інформаційну операцію, мовляв, готові віддати мене на знак доброї волі, аби почати переговори про обмін полоненими, нібито це вони готові йти на контакт, а Україна відмовляється. Окупанти виставили умову, що він має приїхати з журналістами кількох українських телеканалів. Він приїхав, їх поводили містом, показали нашим журналістам умови утримання полонених і мене віддали йому, — пригадує він ті важкі для серця і душі події.

Наступного ж дня, під контролем СБУ, відбувся обмін наших поранених полонених на їхніх. Решту, 15 осіб, сепари і їхні кремлівські куратори звільняли упродовж наступних двох років.

Під час польових зборів в НУОУ

Реабілітація і повернення до строю

У полоні «Маестро» дістав важкі черепно-мозкові травми і поранення. Спочатку пролікувався у шпиталі, пройшов тривалу психофізичну реабілітацію, дослужував уже в батальйоні новоствореної 81-ї ОАеМБр, звільнився у листопаді 2015-го. За участь в обороні ДАПу десантник у 2018 році отримав орден «За мужність» III ступеня.

— У 2016-му, як учасник бойових дій, я скористався правом безкоштовного здобуття вищої освіти і вступив на заочну форму навчання на юридичний факультет до університету імені Федьковича в Чернівцях. За рік випадково зустрівся зі своїм колишнім командиром взводу зі строкової служб Іваном Михайлецьким. Він тоді очолював військкомат у Заліщиках, і покликав до себе, мовляв: «Знаю тебе давно, про Донецький аеропорт, про полон знаю. Побратим ти надійний, призивайся, є вакантна посада солдата!». Якраз тоді я не мав стабільної роботи, між сесіями перебивався заробітками то в охороні, то торговим агентом. Я пристав на його пропозицію і підписав контракт на військову службу. У військкоматі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Галиною, яка там юристом працювала. Наразі у нас ростуть двійко чарівних донечок двох і трьох років, які щодня дають мені сил рухатися вперед.

У 2021 році Ярослав Гавянець пройшов співбесіду, конкурсний відбір і вступив на 4-місячні курси до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, аби отримати офіцерське звання «молодший лейтенант».

— У 20-х числах лютого 2022 року, після підсумкового польового збору, я закінчив курси. Увечері 23-го виїхав з Києва додому в Копиченці. Потяг прибував за розкладом о 05:00, і я, зійшовши з поїзда на перон вокзалу, прочитав з новин у телефоні про звернення путіна — вторгнення росії в Україну. Із присвоєнням первинного офіцерського звання мене призначили командиром роти охорони відділу Чортківського районного ТЦК та СП у Монастириській, де я і нині проходжу військову службу.

«Маестро» на сцені

Творчий бік життя «Маестро»

Прошу Ярослава, аби він розповів про свій творчий бік життя. Про театральну сцену, про участь у «Голосі країни». Він одразу зазначив, що саме велике кохання, театральна сцена, гра в кіно і любов з дитинства до пісні повернули його до життя, найефективніше вплинули на його психофізичну реабілітацію після трьох тижнів пекла, які він пережив у січні 2015 року.

— Одразу після школи, у 2010-му, я вступив до Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, але після року навчання на актора драматичного театру і кіно покинув його. Потім — строкова, війна… та ви вже знаєте. У 2020 році, з подачі моєї однокурсниці по Харкову, а нині режисерки Рози Саркісян, мене запросили зніматися в документальній німецько-польській стрічці «Синдром Гамлета». Фільм психологічно непростий. Про людей різних професій, різних занять, інтересів, поглядів і вподобань, яких поєднав Майдан, Революція гідності і війна за свободу і незалежність України. Основна сюжетна лінія фільму — життя й історії героїв передані через постановку театральної вистави — тобто зйомка, як ніби ми створюємо і граємо шекспірівського «Гамлета». Ми через власний життєвий досвід, страждання і біль шукали відповідь на одвічне «Бути чи не бути?», а точніше «Жити чи не жити?». Військових було троє — я, ще один мобілізований професійний актор, який служив бойовим медиком, і дівчина з «Айдару», вона потім займалась документуванням злочинів росії в Україні.

На показі стрічки в Локарно, Ярослав на сцені

Про роль полоненого, який повертається на сцену

У процесі роботи над стрічкою я пережив багато неприємних спогадів заново, багато дублів проговорював одне і те ж, і з часом перелаштувався на розуміння того, що це просто моя така роль — захисника, «Кіборга», полоненого який повертається до акторства.

Цей польсько-німецький проєкт режисерів Ельвіри Нєвєри та Пьотра Росоловського здобув низку міжнародних нагород, а саме: 75-й міжнародний кінофестиваль у Локарно — гран-прі «Тижня критики» за найкращий фільм, премія незалежних критиків Boccalino d’Oro за найкращий документальний фільм (2022); 62-й Краківський кінофестиваль — нагорода Golden Hobby Horse — за найкращий польський фільм (2022); кінофестиваль в Аделаїді — нагорода за найкращий документальний фільм (2022), Австралія; нагорода імені Романа Бродмана — за найкращий політичний документальний фільм (2022), Німеччина.

«Маестро» каже, що наразі вже відомо про широкий прокат документальної стрічки «Синдром Гамлета» в США, одна з дистрибюторських компаній купила права на показ у кінотеатрах.

На «Голосі країни»

Про участь у «Голосі країни»

Далі Ярослав розповів про свій досвід участі в кастингу та потрапляння у 2021 році на телевізійний проєкт «Голос країни».

— Я люблю і трохи вмію співати, часто уявляв, як співаю з великої сцени для багатотисячної публіки. Та й дітям треба дати приклад, показати, що батько, крім служби у війську, здатний на мистецькі рекорди. Пройшов на проєкті 3 тури. У січні 2022-го по телебаченню показали 1 тур і все, припинили трансляцію. У листопаді транслювали решту турів, і там вже мене змогли побачити всі — донечки й дружина, мої батьки, рідні, бойові побратими, друзі і знайомі. У третьому турі, на батлі, я поступився Марії Квітці, яка у підсумку і стала переможницею 12-го сезону «Голос країни», — захоплено пригадав Ярослав Гавянець.

Офіцер каже, що після таких мистецьких проєктів про полон згадує значно рідше, намагається більше уваги і любові подарувати сім’ї. Терапія акторською роллю у фільмі та участю в пісенному шоу добре загоїли його рани восьмирічної давнини. Говорить, що іноді бувало навіть соромно, що так картав себе раніше, коли згадував полон і важкий тиждень між життям і смертю під час оборони ДАПу. Надто сильно накручував себе почуттями провини за побратимів, які навічно лишилися там, не давав спокою своїм мізкам і серцю.

Україна переможе

— Сьогодні Україна продовжує свою боротьбу за свободу з кровожерливим російським агресором. Я переконаний, що ми переможемо в цій війні світла над темрявою. Перемога обов’язково буде за нами! Найгірше те, що загиблі наші герої-захисники бачитимуть і радітимуть з нами лише з небес, ми не зможемо їх обняти і подякувати їм за звитягу, — підсумовуючи наше творче знайомство, наголосив командир роти охорони лейтенант Ярослав Гавянець.

Фото автора та з архіву Ярослава

Позаштатний кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
«Не поширюйте інформацію із посиланням на ресурси рф»: у Силах оборони звернулися до українців

«Не поширюйте інформацію із посиланням на ресурси рф»: у Силах оборони звернулися до українців

У Силах оборони півдня України звернулись до всіх ЗМІ, коментаторів, експертів та блогерів та закликали не поширювати інформацію із посиланням на ворожі ресурси, не висувати версій, не робити припущень щодо роботи Сил оборони.

На Бахмутському напрямку у межах села Іванівське йдуть жорсткі бої — Ілля Євлаш

На Бахмутському напрямку у межах села Іванівське йдуть жорсткі бої — Ілля Євлаш

На Бахмутському напрямку противник продовжує атакувати населений пункт Іванівське, йдуть жорсткі бої в межах міста.

Ворог намагається вибити ЗСУ із плацдармів на лівобережжі Дніпра

Ворог намагається вибити ЗСУ із плацдармів на лівобережжі Дніпра

На Херсонському напрямку ворог не відмовляється від наміру вибити наші підрозділи із плацдармів на лівобережжі Дніпра.

В Одесі вже 12 загиблих: під завалами рятувальники знайшли тіло ще однієї дитини

В Одесі вже 12 загиблих: під завалами рятувальники знайшли тіло ще однієї дитини

Очільник Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер повідомив, що рятувальники знайшли тіло ще однієї загиблої дитини з-під завалів в Одесі.

З-під завалів багатоповерхівки в Одесі дістали тіло 10-річного хлопчика

З-під завалів багатоповерхівки в Одесі дістали тіло 10-річного хлопчика

Кількість жертв нічної російської атаки по Одесі 2 березня збільшилась до 11 осіб.

Захищаємо світ

00
00
00