Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Зайнявши вигідну для снайперської стрільби позицію, Андрій майже одразу вирахував двох окупантів. Вони причаїлись за кількасот метрів у ворожому окопі. Чоловік затамував подих, зосередився, прицілився — постріл. Ціль ліквідовано. Зробив вдих-видих, вдих-видих, прицілився знову — другого нелюда знищено.
— До цього моменту ми тримали такі позиції, з яких вести снайперську стрільбу було дуже незручно через поганий огляд, — розповідає снайпер однієї із бригад територіальної оборони. — Згодом вийшли на таку місцевість, де було гарно видно противника. Першого ж дня помітив двох окупантів. Один із них, наскільки я побачив за обрисами, був слов’янської зовнішності, другий, його обличчя я вже бачив в оптику, — азієць.
Сьогодні на рахунку Андрія кілька десятків ліквідованих рашистів. І вже важко повірити, що чоловік усе життя працював в лісовому господарстві, а за півтора тижня до початку широкомасштабного вторгнення був на заробітках у Польщі — хотів зібрати гроші на весілля доньки. Проте 24 лютого минулого року, ані хвилини не вагаючись, він зібрав речі та повернувся додому.
— До армії я не мав жодного стосунку до 2018 року, доки не уклав контракт на службу в резерві. Але замолоду захоплювався полюванням, мав гарні навички в стрільбі. Тож успішно пройшов прискорені курси снайперів у Десні та бойове злагодження зі спецпризначенцями, брав участь у навчальних зборах. А від початку березня минулого року служу в бригаді територіальної оборони.
Спочатку тероборонці виконували завдання з охорони об’єктів критичної інфраструктури на Полтавщині, Сумщині та Харківщині. Від весни минулого року воїни бригади тримають рубежі на Запоріжжі. Саме тут снайпер виконав своє перше бойове завдання — знищив двох російських окупантів.
Переважно Андрій працює на максимально близькій до противника відстані в групі прикриття. Це вимагає від снайпера неабиякої майстерності. Говорить, хоч робота на дистанції 300-400 метрів не дуже практична для снайпера, але більш результативна. Але найважливіше для нього під час роботи в складі групи — це не підвести побратимів.
— Працювати самому набагато легше. Найбільше хвилююсь, коли потрібно прикривати хлопців, відчуваю за них величезну відповідальність. Для мене це — найбільш складний момент. Як тільки починається бій, я маю швидко виявити вогневі позиції ворога, щоб подавити їх.
Саме під час прикриття побратимів Андрій виконував своє найважче на цей момент завдання. Тоді група воїнів висунулась у сіру зону та в якийсь момент опинилась на відкритій місцевості. Водночас український снайпер помітив на тому боці ворожого бійця.
— Я миттєво ліквідував ворога. З тої сторони в наш бік теж пролунав один постріл, скоріш за все, спрацював їхній снайпер з СВД. Але я не зміг його знайти, адже позиції противника розміщені в лісовій місцевості, у них там багато укриттів. Я дуже переймався, що не міг убезпечити хлопців, але, на щастя, всі повернулись цілі.
Більшість із тих, кого знищив, воїн вирахував сам. Для виконання завдання снайпер висувається у район, де був помічений рух противника, вибирає зручну позицію з гарним оглядом і починає вишукувати ціль. За будь-якої можливості, коли ловить у прицілі ворога, відкриває вогонь на ураження.
— На позиціях часто доводиться лежати по декілька годин. Це доволі складно, адже маю проблеми з хребтом, але нічого, справляюсь. У моєму тепловізійному прицілі є функція запису відео, яке й стає підтвердженням ліквідації. Звісно, бували випадки, коли просто не встигав увімкнути запис. Тож кількість реальних знищень дещо більше за зафіксованих офіційно.
Неможливо зафіксувати на відео і знищення, які здійснює снайпер під час бойових зіткнень. Так, під час одного бою Андрій за 10 хвилин ліквідував п’ятьох окупантів.
— Ворог зайняв свої позиції і готувався до штурму. Побратими мене попередили, що на певній ділянці відбувається рух. Зав’язався жорсткий стрілецький бій, я почав знищувати цілі. Ми тоді гарно попрацювали. Після цього бажання штурмувати у ворога зникло, хоча попервах і ДРГ висувались, і були спроби витіснити нас з позицій. Нині такого бажання у противника поменшало.
Працює Андрій із карабіна 308 калібру, який придбав за власні кошти. Днями снайперу передали нову та більш далекобійну гвинтівку 338 калібру. З цією зброєю воїн зможе вже спокійно працювати на дистанціях понад один кілометр. Хоча, говорить, що й нинішня його гвинтівка доволі гарна.
— З власної рушниці на тренуваннях влучав 3 постріли із трьох у бронеплиту з російського бронежилета на відстані 840 метрів. Напевно, міг би й більше, якби дозволили розміри стрільбища. До речі, випробували цю бронеплиту. Вона 4 класу, якщо вірити напису на ній, але з 300 метрів прошивається легко.
Говорячи про ворожих снайперів, захисник зауважує, що серед них хоч і є гарні, добре озброєні фахівці, проте здебільшого вони мають проблеми із влучністю. Неодноразово український воїн брав участь і в снайперських дуелях, із яких виходив переможцем.
— Одного разу ворожий снайпер виявив мою позицію і намагався мене «зняти», але щоразу промазував. Натомість я чув, як поряд пролітають кулі, хоча звуку самого пострілу не було. Я, на жаль, теж не зміг його дістати, адже той стріляв крізь посадку. А мені так хотілося затрофеїти його зброю… Але, попри такі випадки, недооцінювати ворога не можна, серед них є професіонали. Була в мене й інша сутичка з їхнім снайпером. Якраз на Святвечір я його виявив через приціл, побачив силует, хоча у бінокль нічого помітно не було. Зробив постріл, ще один, тоді помітив, як з окопу висунулась інша людина і просто затягла в окоп вбитого. Потім із перехоплень переконались, що то дійсно був ворожий снайпер. Іншим разом вирахував снайпера в тепловізор, помітив світло від приладу нічного бачення та силует голови. Відпрацював.
читайте також:
Андрій говорить, що головне його завдання — вигнати російську нечисть з рідної землі.
— Я хочу, щоб мої діти і діти всіх українців могли жити в спокої і в мирі, — зазначає снайпер.
Фото Владислава Дем’яненка
