Це не просто зміна програм, а докорінна ментальна перебудова, що вимагає впровадження освітніх інновацій. Надання Україні високотехнологічної західної техніки, як-от…
Як раніше повідомляла ArmyInform, 7 квітня на Донеччині Сили оборони збили ворожий штурмовик Су-25. Наш кореспондент поспілкувався з десантником, який з першого пуску ракети зміг вразити російський літак.
Понад рік стрілець-зенітник Євген боронить Донеччину у складі одного з підрозділів ДШВ. Крайні пів року він прикриває небо на одному з найгарячіших напрямків, де противник усіма силами намагається продавити нашу оборону.
Кілька днів тому, коли російські льотчики вкотре наблизилися до наших позицій неподалік Мар’їнки, Євген вмілими діями зміг збити російський Су-25 «Грач».
— Усі мої бойові чергування проходять на різних позиціях неподалік Мар’їнки. Тут росіяни тривалий час активно використовують авіацію, тож нам доводиться спостерігати за небом 24/7, — говорить Євген. — Як правило, вони не залітають на відстань ураження наших засобів ППО. Проте цього разу їхній пілот, найімовірніше, припустився фатальної для себе помилки.
За словами десантника, того дня він перебував на передовій позиції, коли почув наближення ворожої авіації. Дві пари рашистських літаків вкотре намагалися поцілити по позиціях українських захисників. Під час маневрування один з літаків на кілька секунд зайшов у зону досяжності наших зенітників. Цим скористався Євген.
— Нарешті зміг відкрити свій рахунок збитих літаків. До цього робив бойові пуски ракет, однак льотчикам вдавалося скористатися складками місцевості й уникнути збиття, — продовжує Євген. — Цього разу, скоріше за все, льотчик на розвороті занадто сильно включив форсаж і літак дав більший радіус. Візуально я його спостерігав, піймав у ціль і виконав пуск ракети. До ворожого літака орієнтовно було 2-2,5 кілометри, а тому ракета швидко наздогнала свою ціль. Дуже сподіваюся, що цьому російському повітряному вбивці було гаряче під час влучання моєї ракети.
Після контакту з українською ракетою ворожий літак вибухнув, а російський пілот встиг катапультуватися. Подальша його доля невідома, адже це відбувалося над тимчасово непідконтрольній Україні території.
— Пілот катапультувався на дуже низькій висоті. Скоріше за все він дістав травми під час свого «приземлення». Однак вже точно знаю, що на одну ворожу «пташку» у московитів стало менше. Я дуже задоволений своїм результатом та тим, як спрацювала моя ПЗРК. Цей комплекс хоч і є радянською розробкою, проте залишається досить ефективним та здатним «садити» повітряні цілі, — наголошує десантник.
Велику роль у результативності Євгена відіграла його попередня досконала підготовка з кваліфікованими інструкторами. Після мобілізації він проходив тренування на переносних зенітних ракетних комплексах «Ігла», Stinger, Mistral тощо. Також особисті вміння допомогли десантнику не розгубитися, зорієнтуватися, як-то кажуть, на око вірно визначити відстань до цілі.
— Вдача збити російський літак не щодня усміхається моїм підлеглим. Тут необхідний професіоналізм, вдало підібраний момент для пуску та навички стрільця ПЗРК. Євген зміг скористатися ситуацією та піймати літак у ціль. На всі дії він мав лише 10-15 секунд, які й стали вирішальними, — розповідає командир підрозділу на псевдо «Камінь».
Справді, під час бойового чергування на позиції стрільцю-зенітнику треба постійно бути насторожі. Ворожі літаки з’являються дуже швидко і намагаються не заходити в радіус ураження засобів української ППО. При цьому оператор ПЗРК, переважно, і сам перебуває в зоні ураження озброєння літаків чи БПЛА.
— Робота оператора ПЗРК досить небезпечна, адже ми постійно чергуємо на передових рубежах оборони. І ворог про це знає, — каже Євген. — Кілька місяців тому я вже мав поранення від ворожого БПЛА, який скинув нам «подаруночок» у вигляді ВОГу. На щастя поранення були не важкими. Багато осколків піймали мої засоби захисту, решта поцілили у тіло. Лікарі більшість повитягали, але деякі так і залишилися мені «на згадку». Після місяця лікування та реабілітації відразу повернувся до свого колективу.
Десантник впевнений, що це лише початок його особистого рахунку збитих літаків. Завдяки цьому випадку він отримав «друге дихання» і готовий ще з більшим ентузіазмом нищити російських окупантів.
Фото автора
