Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Десантник на псевдо «Соломон» вже пів року боронить Мар’їнку. За цей час він став справжнім прикладом для своїх молодших побратимів, демонструючи вчинки, на які здатні лише справжні українські десантники.
У цивільному житті хлопець професійно займався греко-римською боротьбою та боксом. Тривалий час працював у Києві в приватній службі охорони. Після широкомасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист рідної країни.
— Хотів потрапити саме в десантно-штурмові війська, адже ці підрозділи завжди там, де найважче. Завдяки своїй фізичній підготовці легко пройшов відбір та підготовку в навчальному центрі, швидко опанував ази військової служби, — розповідає «Соломон».
Відразу після підготовки хлопець потрапив до Мар’їнки, де разом із побратимами зайняв оборону в самому місті. Українські позиції були близько від ворога, який постійно намагався штурмувати.
— Кілька днів у мене пішло на адаптацію. Там була складна тактична ситуація. Ворог по нас часто застосовував фосфор, обстрілював з арти та танків. Наша позиція була найперша від рашистів, тому постійно відбувався вогневий контакт, вони ледь не кожного дня намагалися нас штурмувати. Проте всі такі спроби ми відсікали, а їхні «штурмовики» з втратами відступали, — говорить десантник.
За словами військового, ворожі підрозділи, які штурмують Мар’їнку, мають кількісну перевагу в техніці та піхоті, однак вони не мають жодної мотивації. Їхні командири кидають особовий склад в наступ як гарматне м’ясо.
— Нещодавно штурмова ворожа група з п’яти осіб змогла зняти наші мінні пастки та підійти дуже близько до нашої позиції. Ми їх вчасно помітили та відразу відкрили вогонь. У перші хвилини поклали трьох. Їхнього кулеметника підірвали гранатою, а останнього взяли в полон. Усі вони виявилися «вагнерівцями», — продовжує «Соломон». — Полонений розповів, що їх змушують силою йти в атаки, а тих, хто відмовляється, жорстоко катують у підвалах та погрожують розстрілом.
Десантник каже, що траплялися й курйозні випадки, коли під час бою противник плутав позиції і приходив сам до рук оборонців Мар’їнки.
— Пригадую, як під час чергового бою один з рашистів помилився будинком і заскочив прямо до нас на спостережну позицію. Почав кричати, що йому треба укритися від обстрілу, що він свій, аби ми не стріляли, а коли побачив українську наліпку на бронежилеті мого побратима, дав дьору. Довелося його ліквідувати, — зазначає Олександр.
Та найбільше хлопцеві закарбувались у пам’яті найдовші в його житті півтори години бою, коли йому довелося самотужки стримувати ворожий штурм на позицію. Тоді росіяни вели хаотичний обстріл Мар’їнки, аби виявити позиції десантників. Над головами постійно кружляли російські дрони. Вже за годину по позиції Олександра прилетіло дві 120-мм міни. Від будинку, де були хлопці, залишилася лише одна стіна. Були важкі поранені та загиблий побратим. Лише завдяки вдачі та засобам захисту «Соломон» не постраждав. Від осколків його врятували кевларовий шолом та бронежилет.
— Боєздатним залишився лише я один, а в цей час росіяни почали наступати на позицію. Я їх бачив вже приблизно за 50 метрів, чув їхні голоси. Вони сунули прямо на мене, — пригадує «Соломон». — У той момент в мене навіть не було думки самих залишити хлопців та відійти назад. Тож вирішив усіма своїми силами дати бій російським штурмовикам. На щастя, БК вистачало вдосталь.
Через інтенсивний бій десантники не могли підійти до позицій побратимів та допомогти їм. Лише із сусідньої позиції почав допомагати кулеметник, відсікаючи прохід до зруйнованого будинку. Однак за кілька хвилин на нього навелась артилерія.
— Мені тоді дуже допомогла РПГ-7. З неї я зробив понад 20 пострілів по ворогу. Вже після третього пострілу в мене була контузія, я мало що чув. Коли закінчилося БК до РПГ, відкрив стрілецький вогонь. Як виявилося пізніше, бій тривав понад півтори години. Для мене це була вічність. У підсумку рашисти не змогли зайти на позицію і відступили. Вже тоді змогла підійти евакуаційна група і забрати поранених, — розповів «Соломон».
Завдяки сміливим діям десантника ворог не зміг просунутися вперед і захопити українську позицію. Цей випадок вкотре підтверджує, що ворогу не по зубах наші захисники. Навіть один український військовий може втримати цілу штурмову групу. Нині «Соломон» продовжує боронити Мар’їнку, щоденно знищуючі окупантів.
Фото автора
