Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Торік авторка матеріалу вже зустрічалася з очільником Харківської обласної прокуратури Олександром Фільчаковим. Тоді говорили про те, в яких умовах працювали співробітники прокуратури Харківської області та інші правоохоронці, які завдання виконували на початку широкомасштабного вторгнення. Цього разу обласний прокурор розповів кореспондентці АрміяInform про те, хто і як працює над розкриттям воєнних злочинів, вчинених російськими окупантами та нашими співвітчизниками, які перейшли на бік ворога, чи вдалося встановити безпосередніх фігурантів злодіянь проти українців та про ймовірну подальшу долю головного рашиста…
— Олександре Васильовичу, яка нині специфіка завдань органів прокуратури в Харківській області як у районі безпосередніх бойових дій? Чи змінилося щось з моменту нашої попередньої зустрічі?
— Що стосується цього питання, то функції органів прокуратури навіть під час воєнного стану залишаються незмінними й визначені Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру». Тобто на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Водночас під час бойових дій зусилля як прокурорів, так і представників інших правоохоронних органів зосереджені на виявленні та розкритті воєнних злочинів, вчинених російськими окупантами, злочинів, які виправдовують збройну агресію рф, злочинів проти основ національної безпеки України. Насамперед це державна зрада, колабораційна діяльність, пособництво державі-агресору тощо. Нашою спільною метою є встановлення та притягнення до відповідальності всіх винних, зокрема російських військовослужбовців, та їхніх поплічників з-поміж громадян України, які перейшли на бік ворога. З упевненістю можу сказати, що жоден злочинець не залишиться без покарання!
— Скільки фактів воєнних злочинів, вчинених російськими окупантами, нині задокументовано правоохоронцями Харківщини?
— На сьогодні слідчі та прокурори Харківської області розслідують понад 13,5 тис. воєнних злочинів. У більшості випадків, приблизно 99 відсотків, — це злочини за фактами порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями країни-агресорки. Якщо порівнювати кількість кримінальних проваджень, зареєстрованих, наприклад, на Київщині, зокрема провадження в рамках ст. 438 ККУ, на цей момент ця цифра однозначно більша й через ведення бойових дій на території регіону постійно збільшується. Харківщина зараз після Донецької області посідає друге місце за такими «нерадісними» показниками… Якщо брати в цілому по Україні, з усіх зареєстрованих воєнних злочинів приблизно п’ята частина припадає на Харківщину.
— Які злочини взагалі відносять до воєнних? Які кримінальні провадження стосовно окупантів ведуть правоохоронці Харківщини?
— Кримінальний кодекс України містить окремий розділ «Кримінальні правопорушення проти миру і безпеки людства та міжнародного порядку», статтями якого передбачено відповідальність за вчинення воєнних злочинів. Зокрема, як я казав раніше, це порушення законів та звичаїв війни; планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни — це ст. 437 ККУ; екоцид — 441 ККУ тощо. Здебільшого органи правопорядку нашого регіону виявляють злочини, передбачені саме ст. 438 ККУ. російськими окупантами на території Харківської області скоєно 93 навмисних вбивства, зафіксовано 352 випадки незаконного позбавлення волі, майже 10 тисяч правопорушень, пов’язаних з нападом або бомбардуванням будь-якими засобами цивільної інфраструктури. Зареєстровано понад 2 тисячі крадіжок майна громадян України окупантами — так зване мародерство; 16 фактів зґвалтувань. Крім того, ми виявили 23 катівні, де піддавалися тортурам з боку російських військовослужбовців понад 100 цивільних громадян України. Мобільними слідчо-прокурорськими групами із залученням криміналістичних лабораторій повністю оглянуто 22 місця злочину. Нині правоохоронці не вивчили лише катівню в населеному пункті Гоптівка, що розташоване за кількасот метрів від лінії українсько-російського кордону. Перебування там становить небезпеку для наших співробітників через постійні ворожі обстріли з території рф.
Найбільше місце катування було в місті Вовчанськ на території колишнього агрегатного заводу. Там тортурам піддавали не тільки українців, а й громадян іноземних держав. Більше як 6 місяців росіяни утримували на території підприємства в жахливих умовах, застосовуючи моральний та фізичний вплив, сімох громадян Шрі-Ланки та знущалися з них. П’ять з них — це студенти Куп’янського медичного коледжу, решта — їхні родичі. Після того, як наприкінці лютого 2022 року Куп’янськ був окупований агресорами, ці бідолахи намагалися покинути місто. Під час руху в бік Харкова їх зупинили на одному з російських блокпостів та затримали. Причину рашисти не повідомили. В катівні Вовчанська ці іноземні громадяни перебували з березня по вересень, до моменту, поки місто не було звільнено нашими Силами оборони та безпеки. Ми припускаємо, що росіяни намагалися «інкримінувати» цим громадянам участь в іноземних батальйонах.
Також з метою приховання своїх злочинів, російські загарбники організували масові поховання громадян України. Після деокупації частини нашої території області проведено ексгумацію тіл 679 осіб, з них 451 — в місті Ізюм, 105 — в інших районах Харківщини. Зазначу, що 631 тіло належало цивільним, 48 — це загиблі й закатовані військовослужбовці ЗСУ.
— Олександре Васильовичу, чи відомо, яка кількість жителів Харківщини була викрадена окупантами? Скільки з них вважаються зниклими безвісти?
— На цей момент ми зафіксували 1007 фактів примусового вивезення цивільних осіб. В кримінальних провадженнях усі вони проходять саме як зниклі безвісти. Ці випадки розслідують слідчі СБУ, Національної поліції під процесуальним керівництвом Харківської обласної прокуратури.
— А відома кількість дітей-громадян України, які були викрадені окупантами?
— Так. Зокрема з Харківської області на тимчасово окуповані ворогом території або до росії було примусово вивезено 561 українську дитину.
— Чи встановлені нині місця їхнього перебування? Чи є факти повернення неповнолітніх громадян України на батьківщину?
— 218 неповнолітніх громадян України вже повернулися на батьківщину. Ще 118 перебувають в російській федерації в сім’ях родичів, а місце перебування 225 дітей нині залишається невідомим. Але за підтримки міжнародних партнерів ми вживаємо всі необхідні заходи, аби встановити їхні місця перебування. Від міжнародних організацій постійно отримуємо оновлену інформацію з території росії та інших іноземних держав.
Крім того, під час досудового розслідування ми встановили факт примусового вивезення 13 вихованців комунального закладу «Куп’янська спеціальна школа» до школи-інтернату, розташованого в тимчасово окупованому ще з 2014 року селищі Перевальськ, що на Луганщині. Водночас ми вже не можемо стверджувати, що ці діти перебувають саме там, оскільки встановили, що на окупованих територіях росіяни вилучають та знищують документи, які підтверджують вивезення неповнолітніх громадян України.
Далі буде…
Фото автора та з архіву Харківської обласної прокуратури
