Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Український кінематограф продовжує історичну фіксацію звитяг українського народу в боротьбі з російськими загарбниками. Погодьтеся, що епізодів, коли пересічні чоловіки та жінки виявляли мужність, вірність обов’язку і Військовій присязі в нашій новітній історії не бракує.
Саме такий сюжет ліг у основу сценарію воєнної екшн-драми «Мирний-21» відомого режисера Ахтема Сеітаблаєва. Реальні факти оборони Луганського прикордонного загону, розказані свого часу безпосередніми учасниками цих подій, стали півторагодинною художньою кінострічкою.
Скажу лише те, що у стрічці вразило особисто автора цих рядків: це життєвість персонажів. Бо акторам вдалося зобразити звичайних хлопців та дівчат у зелених беретах прикордонників такими, якими вони є в реальному житті. Без перегинів та зайвого пафосу.
Крім того, минуло вже майже дев’ять років з моменту, коли ці події відбувалися. Щось почало розмиватися в загальній пам’яті. Тому режисери та сценаристи виконали капітальну роботу – вони зафіксували цей епізод в загальних спогадах українців.
Щоби освіжити контекст подій: тоді місцеві луганські сепаратисти та їхні кремлівські куратори схиляли керівництво та вояків прикордонного загону скласти зброю та перейти на бік квазіреспублік. Пропонували гроші, посади, намагалися вплинути через родинні зв’язки та близьких. Ласі пропозиції не спрацювали — загін дав бій і відійшов для евакуації, винісши своїх поранених та загиблих.
— Уперше я почув про цю історію у 2014 році. Вона була прикладом вчинків людей, які склали присягу боронити Україну. Це вплинуло на мене та допомогло мені набути конкретних обрисів, аби створити художній фільм. А починаючи з моменту широкомасштабного вторгнення ця кінострічка стала ще більш актуальною в українському суспільстві, адже тепер весь український народ від дітей, які збирають кошти на імпровізованих блок-постах до світової підтримки України, всі наближають перемогу над російськими загарбниками, — зазначив режисер фільму Ахтем Сеітаблаєв.
За словами українського актора Максима Девізорова, який грав у стрічці одну з головних ролей, а зараз є військовослужбовцем окремої бригади Сил ТрО Збройних Сил України, сценарій фільму для людини цивільної, актора, був професійним викликом. Попри те, що сюжет доволі прямолінійний, його герой-лейтенант був особистістю доволі суперечливою. І у короткий термін еволюціонувати персонаж від розбишаки-зальотчика до звитяжного і вигадливого воїна, для актора є справжній виклик.
— Складно в такий короткий час вмістити все те, що там насправді відбувалося, але основні моменти нам вдалося відтворили, а деякі об’єднати. Це дало нам змогу знову пережити те, що трапилося 9 років тому, — розповідає військовослужбовець.
— Після перегляду кінострічки відразу кожен з нас поринає у спогади, які нам всім довелося пережити і доводиться переживати далі, адже війна триває. Україна мужньо бореться і кожен з нас повинен наближати перемогу. Я вдячний режисеру та всій творчій команді за створення цієї картини, фільму про реальних прикордонників, про Героїв серед нас, які і зараз продовжують боронити Україну, — поділився враженнями від фільму начальник львівського будинку офіцерів полковник Віталій Провозін.
До слова, «Мирний-21» — це і фільм-спогад. Адже це остання кінематографічна робота молодого українського актора Павла Лі, який з початком широкомасштабного вторгнення рф вступив до лав війська і загинув, обороняючи Ірпінь 6 березня 2022 року. Павло у стрічці дуже атмосферно зіграв роль капітана-прикордонника. Досвідченого і добре підготовленого вояка.
З’являються у фільмі й інші, вже історичні персонажі. Зокрема, колишній командир 80-ї окремої бригади ДШВ Андрій Ковальчук. Нині – Герой України і один з визначних військовиків, які боронять Україну.
Фото автора
