Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Ворог продовжує концентрувати найбільші свої наступальні спроможності на Бахмутському напрямку. Паралельно вони акумулюють і всі свої медійні зусилля довкола теми боїв за Бахмут. Власне, так і виглядає інформаційно-психологічне підкріплення військових дій.
Про це написала заступник Міністра оборони України Ганна Маляр у Телеграм-каналі.
Наразі противник відпрацьовує медійно три задачі:
- підірвати довіру нашого суспільства і військових до рішень командування по Бахмуту;
- демотивувати і психологічно ослабити наше військо;
- спровокувати наше військове керівництво на помилкові дії.
Для цього вони намагаються змістити акценти в темі Бахмута і нівелювати те, що є нашою перевагою — розумне і грамотне планування операцій. Зміщений акцент — розглядати Бахмут як апокаліптичну подію та робити з цих боїв поділ реальності на «до» і «після».
Цей психологічний трюк використовується для навіювання потрібних ідей і наративів ворога. Коли суспільство сприймає бої в Бахмуті як фактор, який кінцевим чином вплине на хід війни, — це дає можливість ворогу просувати в інфополі вигідні для них сценарії наших дій.
Надміру накручене наближенням «кінця» перелякане суспільство за задумом ворога повинно почати тиснути на військово-політичне керівництво щодо припинення оборонних дій.
Це і є в чистому виді ІПСО з метою впливу на ухвалення військових рішень.
Які меседжі використовує нині ворог:
- нібито рішення тримати Бахмут політичні;
- нібито Бахмут нема сенсу тримати, там майже все в оточенні;
- нібито героїзм українських бійців роздуває українська пропаганда.
Які два прізвища безкінечно експлуатують у російських ІПСО по темі Бахмута:
- Президента України;
- командувача генерал-полковника Олександра Сирського.
З метою підірвати довіру до них та внести конфлікт у військове керівництво держави. Адже в російських вкидах не пишуть, що військові рішення ухвалюються одноосібно. Є військове командування на чолі з Головнокомандувачем та Начальником Генерального Штабу ЗСУ. Крім того, постійно засідає Ставка Верховного Головнокомандувача, де теж ухвалюються оперативні рішення за участю всіх воюючих силових структур.
То що ж насправді відбувається і як треба сприймати інформацію про бої в Бахмуті?
Це активна фаза війни. Так само активна, як і по інших напрямках на Сході, де з січня 2023 триває широкомасштабний наступ ворога.
Ми обороняємо Бахмут так само віддано, як кожен інший населений пункт. Застосування наших сил і засобів визначається не політичною доцільністю, а тим, які ресурси необхідні для відсічі ворогу та виконання бойових завдань на даному напрямку.
Оборона Бахмута наразі обумовлена оперативно-тактичною доцільністю, а рішення ухвалюються грамотні, виважені та спрямовані на виконання актуальних оборонних задач.
Які можуть бути оборонні задачі:
- утримання займаних рубежів та позицій;
- недопущення просування противника вглиб території;
- нанесення ворогу значних втрат;
- створення умов для переходу в контрнаступ.
Обороняти Бахмут будуть до тих пір, поки нам це буде необхідно з точки зору виконання військових оборонних задач. І це наше військове командування, а не російські ІПСО, буде визначати до яких пір здійснюватиметься оборона Бахмута.
І найнеприємніша для ворога інформація. Бої за Бахмут — не апокаліпсис. Це ще одна героїчна сторінка потужної української армії у війні проти російської федерації.
