Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Упевнений, що увага наших читачів зараз сфокусована навколо подій на Донеччині та Луганщині. Дійсно, на цьому напрямку тривають жорсткі бої з ворогом, який хвилями пре напролом. Що ж, їхня тактика завалювання плацдармів власним гарматним м’ясом без урахувань втрат уже ні для кого не новина. На відміну від наших воїнів, які діють холоднокровно, кмітливо, професійно. Українське військо викладається на сто відсотків, аби ефективно бити ворога. Піхота, десантники стоять на смерть, артилеристи роблять свою роботу.
В умовах боїв на короткій дистанції та ще й на непростому рельєфі, де є і урбанізована місцевість, посадки, ярки та відкриті ділянки, добре зарекомендувала себе гармата МТ-12. Вона ж «Рапіра».
АрміяInform уже знайомила читацьку аудиторію з ноу-хау наших піхотинців, які схрестили трофейну 100-мм гармату з трофейним МТЛБ, нарікши це диво «Кракеном».
Але навіть у причіпному класичному вигляді гладкоствольна протитанкова гармата «Рапіра» виявилась дуже помічним «молоточком», що здатен філігранно бити туди, де в окупантів тонко і рветься.
Мій співбесідник — командир гарматного розрахунку МТ-12 у мотопіхотній бригаді, яка утримує одну з ділянок фронту на Донеччині.
Олександр брав участь ще в АТО у 2015 році у бригаді Чорних Запорожців. Втім, тоді він був санінструктором піхотного підрозділу. А от з 27 лютого 2022-го, коли в ТЦК та СП сказали, що потреб в санінструкторах поки немає, а артилеристи конче необхідні, довелося швидко змінювати ВОС.
— Навчатися завжди складно. Але треба. Тому пройшов підготовку і взявся до бойової роботи за новою військово-обліковою спеціальністю, — говорить воїн.
За його словами, розрахунок у поєднанні зі справною й вивіреною гарматою за підтримки аеророзвідників надзвичайно ефективний в умовах теперішніх боїв. Не даремно «Рапіру» називають снайперською гвинтівкою серед гармат — унікальна точність за мінімуму використаних пострілів. До того ж габарити й вага гармати дозволяють швидко висунутись на вогневий рубіж, розгорнутися, відпрацювати й відійти. Адже тритонну гармату добре навчений розрахунок розгортає дуже швидко. Швидше, ніж на це відводиться часу гармашам на важких гаубицях. Хоча в районі, де зараз противник демонструє найбільшу активність, артилеристам-протитанкістам на «Рапірах» здебільшого доводиться виконувати завдання якраз по-гаубичному — із закритих позицій.
— Ми працюємо здебільшого із закритих позицій. Особисто не бачачи цілей. Аеророзвідники надають нам координати, ми стріляємо. Кажуть, що дуже влучно. Хоча калібр менший, але й цього вистачає, аби нищити москалів, їхні техніку та укріплення, — каже Олександр. — Нам би більше осколково-фугасних снарядів. Було б узагалі чудово! Тоді й вогонь можна вести на більшу відстань та й для живої сили ворога то найкращі «ліки».
Олександр і його побратими упевнені, що попри мілітаристський угар росія цю війну обов’язково програє. Бо українці борються за своє: країну, оселі, рідних. А мотивація нових ординців — грабунок, насильство та смерть. У битві цих двох парадигм завжди перемагав той, хто відстоював своє право на життя. А агресор — завжди зазнавав поразки.
Фото та відео автора та з архіву підрозділу.
