Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Ці воїни окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України нині успішно виконують бойові завдання на східних ділянках фронту. У річницю створення бригади з військовослужбовцями двох батальйонів ми познайомились на Лиманському напрямку. Основу молодого, але вже загартованого у боях військового колективу, складають добровольці, що у перші дні великої війни прийшли до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Олегу 29 років, він з Борислава, працював на залізниці, потім займався будівництвом доріг, його молода родина мешкає у Львові — виховує сина. До війська прийшов у березні 2022 року. Чоловік має посаду водія — підвозить боєприпаси на позиції своєї роти, забезпечує заміну людей, виконує медичні евакуації.
«Ми приїхали сюди три місяці тому — до того формувались, готувались і виконували завдання із захисту на західно-північних напрямках. Дуже добре, що ми вже тісно між собою знайомі, люди довіряють одне одному, зрозуміли, хто є хто, кожен має своє завдання. Основне — це є злагоджена і зрозуміла робота, яку багато хто оцінив вже тут — всі ті стрільби, полігони. Коли ми сюди приїхали, то абсолютно чітко розуміли, куди ми приїхали й для чого — тому всі адекватно себе вели. Навіть після першого бойового зіткнення ніхто не запанікував. Звичайно, певний шок мав місце, але якихось проблем не виникло», — розповідає про службу Олег.
Розмову з Олегом, його командиром і товаришами по службі ми ведемо на околиці одного зі звільнених від загарбника сіл на околицях Лимана. На стінах будинків українців росіяни залишили свої сучасні свастики, а у підвалах — гори сміття. Хлопці розповідають, що для того, щоб розміститися в одному з помешкань, їм довелося працювати тиждень, аби відновити нормальні для проживання умови.
«Сармат» — командир взводу. Офіцеру 28 років. За освітою — історик. Має трирічний досвід військової служби, тому робота командира йому добре знайома.
З армії звільнився за сімейними обставинами у 2019 році, у перші дні широкомасштабного вторгнення приєднався до лав бригади ТРО. Офіцер наголошує, що досвідчені воїни-добровольці надали вагому підтримку під час підготовки особового складу, його злагодження та подальшого виконання завдань за призначенням.
«Водночас інтенсивність та масштаб ведення бойових дій насправді вражає як досвідчених ветеранів АТО/ООС, так і військовослужбовців, які потрапили на війну вперше. Я як командир підрозділу чітко усвідомлюю, що основою ефективності підрозділу є: навченість, злагодженість і вмотивованість. Не менш важливою складовою є забезпечення бійців сучасними зразками зброї та матеріальних засобів.
Прибувши в зону бойових дій, ми одразу заступили на опорні пункти та спостережні пости. Можу сказати, що наші військовослужбовці працюють ефективно, самовіддано та сміливо у різноманітних боях, вояки завдали противнику значних втрат у живій силі та техніці.
«Оскільки основна зброя піхотинця — це лопата, то військовослужбовці постійно працюють та удосконалюють лінію укріплень», — жартує взводний.
Щодо мотивації свої підлеглих — то, за словами «Сармата», вона на високому рівні, адже всі розуміють, що перемога над ворогом — це спільна справа. Як історик за освітою, наголошує: лише остаточна поразка противника на полі бою і крах російської державності забезпечить мир в Україні. Якщо імперія продовжить своє існування — війна, що триває століттями, не завершиться.
«Всі розуміють — у нас немає іншого вибору, окрім перемоги», — говорить офіцер.
Більшість військовослужбовців бригади, з ким довелось спілкуватись — високо мотивовані добровольці. Колективний портрет мобілізованого — це людина з вищою, або кількома вищими освітами, має сім’ю, стабільну роботу, часто на керівних посадах у державному секторі чи бізнесі. Чітко усвідомлюють важливість своєї армійської роботи та функції, які покладені на кожного — тому працюють злагодженою командою на результат.
Вогневу підтримку своєму батальйону та сусіднім підрозділам бригади надає рота вогневої підтримки під командуванням «Стафа». Офіцер говорить, що у разі потреби військовослужбовці його підрозділу готові негайно висунутися на підтримку побратимів та «вгамувати» вогнем противника, коли того потребує оперативна обстановка.
«Коли я готувався, то не думав, що будуть такі бурхливі події та активність противника. Бійці взагалі були в шоку від того, як побачили, як вони лізуть і лізуть, наражаючись на наш вогонь. Навалою піхоти висуваються у бік наших позицій без артпідтримки, чи якось іншої підготовки атаки. Маємо на озброєнні ЗУ 23-2, надані партнерами великокаліберні кулемети Браунінг, автоматичні гранатомети МК-19. Головне — це заздалегідь знати місцевість, орієнтири та відстані до цілей для ефективного ураження ворога. Під час роботи іноді навіть доводилося зупиняти бойовий азарт і задуми хлопців — адже ми, на відміну від противника, дбаємо про збереження життів наших військовослужбовців. Багато моїх підлеглих проявили себе рішучими і сміливими воїнами, наразі вони займають керівні посади у своїх підрозділах», — говорить «Стаф».
З командиром 216-го окремого батальйону територіальної оборони 125-ї бригади територіальної оборони автор знайомий з 2015 року — тоді Анатолій Самброс був начальником штабу окремого танкового батальйону «Звіробій», що згодом влився до лав окремої механізованої бригади. Широкомасштабне вторгнення підполковник запасу зустрів у Львові. Знання і досвід бойового командира стали у пригоді при формуванні нових підрозділів.
«Коли формували батальйон — паралельно вчились нести службу на важливих об’єктах та деяких шляхах сполучення на західній Україні. За деякими напрямками підготовки вдалось залучити іноземних інструкторів, постійно проводили вишколи власними силами. Навчали молодих бійців військової справи, аеророзвідці, зв’язку і готувались виконувати бойові завдання в районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де велися бойові дії. З грудня минулого року більша частина батальйону приєдналася до інших підрозділів бригади, які виконують завдання на лінії безпосереднього зіткнення з противником з минулої весни. Особовий склад — це ще вчора звичайні хлопці і дівчата, які прийшли за покликом душі, дехто не мав бойового досвіду, але усвідомлювали всі — мають стати на захист України. Чи страшно? Так. Але, страх треба пересилювати відповідальністю за свою країну, в якій народились і живемо, хто, як не ми, захистить нашу землю», — зазначає комбат.
Сьогодні першу річницю створення 125-ї Львівської бригади територіальної оборони її воїни зустрічають на передовій — там, де патріотизм, досвід і згуртованість поєднуються у незламність духу українського війська.
