Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Навіть перебуваючи в запасі, військовий, ба більше — офіцер, має бути готовим, що країні колись знадобляться його бойові навички. Ця константа підтверджена досвідом України. Тисячі призваних з запасу військовослужбовців швидко увімкнули бойовий режим і поновили власні спроможності, ефективно знищуючи окупантів.
Доля офіцера-артилериста із позивним «Паркер» пасує для добротного телевізійного серіалу про становлення чоловіка, офіцера, трудівника, гартування характеру і життєві випробування. «Паркер» походить з військової династії, тож не дивно, що він також став на шлях побудови армійської кар’єри. На початку 90-х закінчив один із військових навчальних закладів на території України: відомий артилерійський виш, який ще називають кузнею кадрів офіцерів-гармашів самохідної артилерії.
— У війську я прослужив порівняно недовго. Звільнився, здобув вищу освіту за фахом інженера-будівельника. Мав свою фірму. Ми багато зводили житлових об’єктів. Будували і в Криму, — розповідає він. — Але історія зробила свій оберт. Анексія Кримського півострова російською федерацією, згодом — бої на Донбасі та Луганщині. І от, країні знову стали потрібні солдати більше, аніж будівельники.
У 2015 році він був призваний у військо за мобілізацією, і відтоді офіцер встиг повоювати у складі однієї з мотопіхотних бригад. 2017-го уклав контракт на проходження служби і згодом потрапив до окремої артилерійської бригади, де прийняв під командування батарею 203-мм гармат 2С7 «Піон».
24 лютого 2022 офіцер разом із підлеглими перебував на одному з полігонів. Гармаші готувалися до виходу в район виконання бойових завдань в ООС. Утім, довелося здійснювати марш зовсім в іншому напрямку. І через 16 годин бойові розрахунки «Піонів» під його командуванням уже трощили ворожі цілі в околицях української столиці.
— Фактично це був рух у невідомість. До останнього моменту не міг якось повірити, що почалася велика війна. І був дуже пам’ятний емоційний момент щодо проводів у бій. На відміну від яскравих зустрічей на деокупованих територіях: з прапорами, квітами тощо. Після широкомасштабного вторгнення нас, українських військових, місцеві проводжали в бій зі сльозами. Жінки хрестили в дорогу, — розповів артилерист.
Після того, як його підрозділи відпрацювали біля столиці, вони підтримували вогнем дії нацгвардійців у районі населеного пункту Бузова. Тоді знищили чимало бурятів, які чомусь накопичувались раз за разом в одній і тій же посадці.
До слова, саме за результативну нищівну роботу по цілях окупантів на Київському та Чернігівському напрямках офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Великим калібром працювали по ворожих колонах, нищили польові склади ПММ та боєприпасів. Одна з гармат, як потім доповіла розвідка, першим пристрілочним пострілом поцілила і рознесла на друзки ворожий танк. Траплялися і артилерійські дуелі. Щоправда, не поблизу столиці, а під час операцій з визволення Харківщини та в районі оборони Бахмута на Донеччині.
— В один із днів ми вполювали ворожих «самохідників». Нас координувала аеророзвідка. Є навіть відео, де від пострілу однієї з наших гармат вибухає ворожа «самохідка», — говорить офіцер про професійність своїх підлеглих.
До слова, батарея, якою командує «Паркер», стала відомою й поза межами України. Декілька моментів роботи великих калібрів української артилерії потрапили в об’єктив іноземних репортерів. І обкладинку одного з впливових світових видань британського часопису The Economist прикрасила мить виконання вогневого завдання артилеристами батареї «Паркера» з промовистим заголовком «Завдання виконуються: як Україна може перемогти».
І «Паркер», і його підлеглі переконані, що завдання із перемоги України над ворогом у підсумку буде виконано. Втім, шлях до цього моменту складний і кривавий, адже недооцінювати ворога не можна: росіяни не рахуються з втратами і задіюють чималі ресурси.
— росія програє цю війну, бо ми боремось за своє. А вони — загарбники і злочинці. Вони не мають інших цілей, окрім руйнування, мародерства і вбивства. Тому вони приречені. А Україна — буде. І після перемоги їй знову знадобляться будівельники, — підсумовує комбат свою розповідь.
Фото автора та з особистого архіву офіцера-артилериста
