Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Воїн окремої механізованої бригади імені Івана Сірка підполковник Юрій Савчин від 2014 року брав участь у російсько-українській війні. Торік командував підрозділом вартових неба. На його рідній Харківщині успішно нищив вертольоти та літаки окупантів. На жаль, 4 травня 2022-го він дістав важкі поранення й наступного дня помер у госпіталі. За мужність, проявлену на полі бою торік, його нагороджено орденами Богдана Хмельницького І та ІІ ступенів. Так він став повним лицарем ордена Богдана Хмельницького.
Заслужені нагороди його дружині, а також рідним ще 22 військовослужбовців Збройних Сил України, загиблих протягом минулого року, передали начальник Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковник Володимир Арап разом із заступником Харківської ОВА Євгеном Івановим.
— Усім нам дуже важко переносити ці непоправні втрати найкращих патріотів Україні. Звертаючись до рідних та близьких, хочу висловити свої щирі співчуття. Ми в скорботі разом із вами, і цей біль уже ніколи не згасне. Проте будьмо ж мужніми та сильними духом, щоб остаточно вигнати непрошених гостей з нашої України. Правда на нашому боці й перемога буде тільки за нами, — зауважив полковник Володимир Арап.
До речі, в просторій залі, окрім родичів наших героїв, були ще бойові друзі та військовослужбовці різних частин, що зараз б’ють окупантів.
Так, заступник командира окремої механізованої бригади імені Івана Сірка з МПЗ підполковник Роман Єсін прийшов, щоб поспілкуватися зі всіма, хто знав його загиблих підлеглих.
— Зі всіх 23 вручених сьогодні нагород десять вручили рідним моїх полеглих побратимів. Вороги за це обов’язково заплатять. Їм не сховатися від меча справедливості, — зауважив підполковник Роман Єсін.
Після церемонії нагородження родичі загиблих воїнів ЗСУ, армійці та посадовці обласної військової адміністрації ще довго не розходилися. Вони пригадували цікаві факти з життя героїв та думали, як виховуватимуть юні покоління українців на прикладах захисників і захисниць України, які віддали свої життя заради миру в нашій державі.
Герої не вмирають!
Фото автора
