Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Олег Залізний, головний тренер збірних команд з регбі, сьогодні є членом добровольчого формування територіальних громад (ДФТГ) рідного села Гора Київської області.
Чоловік займається спортом з 11 років, а регбі — з 16-ти. За свою спортивну кар’єру він досяг значних результатів. До 1994 року грав за київський регбійний клуб «Авіатор». Потім на 5 років переїхав до Франції, звідки постійно приїжджав в Україну грати за київський регбійний клуб «Арго» та збірну України. Ще 5 років проживав та грав в Іспанії, а у 2005 році Олег повернувся на Батьківщину розвивати улюблений вид спорту. Був граючим тренером київського «Авіатора». Згодом став спортивним директором Федерації регбі України. А у 2015 році заснував дитячі секції регбі в селі Гора та місті Бориспіль.
Вже на другий день широкомасштабного вторгнення Олег отримав зброю та разом з друзями увійшов до ДФТГ. Відтоді протягом тривалого часу виконував обов’язки командира — охорона постів і патрулювання села Гора, виїзди на знешкодження диверсантів.
Він категорично висловлюється проти участі російських спортсменів в Олімпійських іграх 2024 року та переконаний, що президенту МОК не варто виправдовувати участь росіян у міжнародних змаганнях.
— Олімпійські ігри — це свято, яке проводять у мирний час. Недарма кажуть, що на час проведення цих ігор мають припинятися всі війни. Коли ведеться війна, країна-агресор не має права брати в них участь. Це повинні усвідомити всі, зокрема керівники Олімпійського руху. Неприпустимо говорити про допущення росії до участі в міжнародних змаганнях, коли в Україні гинуть мирні люди, діти і жінки… Це жорстока та загарбницька війна і ми щодня бачимо цю несправедливість, — однозначно висловлюється Олег Залізний.
За його словами, спорт не може бути поза політикою. «Особливо, коли спортсмени, які прагнуть участі в чемпіонатах світу або Олімпійських іграх, мовчать. Тим самим вони підтримують агресивну політику кремля. Спортсмени повинні одними з перших висловлювати думку з приводу війни, а не ховатися, — акцентує тренер.
Олег розповів про нещодавно проведений турнір пам’яті бійців Сил ТрО ЗСУ в місті Ірпінь на колись чудовому стадіоні «Чемпіон», який у підготовці використовували і футболісти, і регбісти.
— Те, що я побачив, — просто жахливо: численні прильоти російських снарядів, зруйновані трибуни, а роздягальні та спортивні майданчики перебувають у плачевному стані. Злочинам рашистів немає і ніколи не буде виправдання. Після турніру ми нагородили маленьких регбістів, ці діти побачили наслідки російської агресії на власні очі, і в них вже формується правильне ставлення до російських загарбників, — розповідає атлет.
Серед його знайомих і друзів є багато спортсменів, які наразі захищають нашу країну від російського вторгнення, виконують бойові завдання на передовій, зокрема під Бахмутом. На жаль, є і загиблі внаслідок збройної агресії рашистів.
— Я завжди згадую колишнього президента Федерації регбі України Олексія Цибко, який загинув під час російської окупації Бучі. Відомий спортивний лікар збірних команд України з регбі Олександр Максимішин загинув під Харковом під час виконання місії з порятунку наших захисників. Наші спортсмени жертвують своїм життям за Україну, а російські галасують в «Лужниках» у москві на підтримку путіна, — підкреслив Олег.
Тренер відверто звертається до президента Міжнародного олімпійського комітету:
— Якби він опинився в ситуації, коли є загроза його власному життю, наприклад, коли б виїжджав під обстрілами поблизу лінії фронту чи евакуювався з міста, по якому ведеться стрільба з РСЗВ, думаю, тоді ніколи не допустив би спортсменів росії і не виправдовував їхню участь в Олімпійських іграх. Українські атлети здебільшого не мають можливості тренуватися, гідно готуватися до змагань саме через росію. Я відкрито звинувачую країну-агресора, яка знищує український спорт. І звинувачую російських спортсменів, які підтримують агресію або мовчать і не висловлюються проти цієї злочинної та неспровокованої війни.
