Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Дніпровський університет митної справи і фінансів — один із новітніх вищих навчальних закладів України. Серед численних прогресивних ідей і рішень у цьому виші існує одна з наймолодший у нашій державі кафедр військової підготовки, яку було організовано всього чотири роки тому й де готують молодших офіцерів для Збройних Сил України. Про те, як працює кафедра в умовах воєнного стану, про проблеми й досягнення, нашому виданню розповів голова Вченої ради, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, державний радник митної служби ІІІ рангу генерал-майор митної служби Віктор Ченцов.
— У вашому навчальному закладі фактично під час війни було створено військову кафедру, яка готує молодших офіцерів для потреб Збройних Сил України. Розкажіть про неї, будь ласка.
— Дніпровці — це патріоти своєї Батьківщини. Ще у 2014 році, коли розпочалася ця війна, до мене зателефонував один із військових комісарів і попросив поговорити зі студентами. Адже вони, не маючи ніякої військової підготовки чи фаху, буквально штурмували військові комісаріати. Тоді ми зібрали наших слухачів і я звернувся до них зі словами, щоб бути військовим, потрібно вчитись військової справи, адже принцип «завзяття плюс патріотизм, але мінус професіоналізм» в армії не працює. Без відповідних знань і навичок, лише з палким серцем ви становите загрозу не лише для себе, а й для всіх своїх побратимів.
— Тобто такий патріотичний настрій студентів став рушійним для створення військової кафедри?
— У нас був і є дуже хороший стрілецький тир, є кілька залів для занять із рукопашного бою й різноманітних східних єдиноборств. І навіть свого часу в нас викладав швейцарський майстер системи захисту для поліцейських країн Європи, який підготував наших викладачів як інструкторів. Однак більшість студентів завжди хотіла мати не лише спеціальне митне звання, а й опанувати військову спеціальність, щоб у разі потреби поповнити лави Збройних Сил України. Тому ми працювали над тим, щоб відкрити військову кафедру.
— І кого ви готуєте на військовій кафедрі?
— Це чотири досить специфічні спеціальності: бойове застосування змішаних з’єднань, військових частин і підрозділів зв’язку та радіотехнічного забезпечення авіації, фельд’єгерсько-поштовий зв’язок, організація морально-психологічного забезпечення військ, математичне та програмне забезпечення функціонування автоматизованих систем, систем захисту інформації та кібернетичної безпеки. Нам вдалося зібрати професійну команду викладачів, які мають як військові звання, так і наукові ступені. І що головне — наші викладачі володіють унікальними методиками викладання. Нам дали дуже непоганий ліцензійний обсяг набору слухачів — триста осіб. Тобто по сто п’ятдесят курсантів на перший та другий курс.
— А яким чином ваш навчальний заклад організовував саму логістику навчання? Адже кафедра це не лише фахівці, а й певна матеріальна база…
— До розв’язання цього питання ми теж підійшли ґрунтовно й виважено. Оскільки в нас раніше не було подібної кафедри, то було ухвалено рішення виділити не просто якісь навчальні класи, що розкидані по всьому місту, а організувати кафедру як єдиний організм. Крім цього, ми поставили певні вимоги безпеки як для студентів, так і викладачів. Обов’язковим питанням було наявність бомбосховища й місць укриття. Тож виділили для військової кафедри окремий двоповерховий корпус, де, крім навчальних класів, був невеликий спортзал, сховища тощо. Однак усе це потребувало капітального ремонту. Але зараз нам не соромно показати, де ми готуємо офіцерів.
— Хто може бути слухачем вашої військової кафедри?
— Річ у тому, що це відкритий конкурентний простір і замовлення на навчання можуть подавати не лише студенти нашого вишу, а й з інших навчальних закладів.
— Хоч ваша військова кафедра і є однією з наймолодших в Україні, за час її існування вже, напевно, склались якісь внутрішні традиції на кшталт посвяти чи випуску?
— Ну, звичайно, так. Але на відміну від якихось цивільних, можна навіть сказати народних студентських традицій, на військовій кафедрі в нас радше ритуали. От, наприклад, складання Військової присяги на вірність українському народові. Перший випуск складав її урочисто — у центрі Дніпра, навпроти адміністративних споруд та алеї загиблих Героїв. Другу присягу ми через широкомасштабне вторгнення проводили на базі нашого навчального закладу, але на цей ритуал запросили родини загиблих випускників, які рік тому наділи офіцерські погони.
Можливо, хтось скаже, що це надто жорстко, проте ми попереджаємо кожного нашого випускника, що армія — це не іграшка, а Військова присяга — не пустий звук. І про те, що ми зараз ведемо війну за нашу свободу й незалежність. Одягнувши однострій, ти не лише заміниш собою загиблого побратима, а й зробиш значний власний внесок у майбутнє. Людина, яка не готова до війни з окупантом, не має складати Присяги. Власне, там, на плацу, перед початком ритуалу очільники області та міста передали орден родині загиблого випускника. І до честі наших курсантів — ніхто не відмовився від складання Військової присяги.
— Чи маєте ви статистику, скільки ваших випускників пішло на фронт?
— Маю сказати, що на фронт пішли не лише випускники нашої кафедри. Після широкомасштабного вторгнення деякі викладачі теж взяли зброю в руки, і, на жаль, один із наших колег загинув, захищаючи Україну. Зараз чимало наших випускників успішно виконують завдання на передових позиціях.
— Які перспективи розвитку кафедри ви вбачаєте?
— У нас дуже сильні фахівці з підготовки юристів і журналістів. І я сподіваюсь, що в найближчому майбутньому в нас з’являться й такі спеціальності.
— Можливо, ви маєте якісь побажання до наших захисників і загалом до українців?
— Є три важливі поняття, що формують кожну особистість, — патріотизм, порядність і професіоналізм. Всі вони пов’язані. Без порядності патріотизм може бути дуже небезпечним, а без професійності — два перші поняття можна трактувати так, як це буде потрібно комусь. Я вірю в Україну й українців. Вірю в нашу порядність, патріотизм і професіоналізм.
— Дякую вам за цікаву та ґрунтовну розмову.
Відео автора
