Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Правобережжя Херсонщини постійно страждає від обстрілів, проте підрозділи Сил оборони докладають усіх зусиль, аби відсунути ворога щонайдалі від його прибережних позицій. Великий внесок у те, щоб кількість обстрілів була значно меншою, роблять гармаші окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова.
Тільки за кілька днів роботи захисників вже офіційно підтверджено знищення різних артилерійських систем, зенітно-ракетного комплексу «ОСА-АКМ» та ворожого танка Т-72.
— Для мене і мого розрахунку не важливо, чи побачимо ми результат роботи на власні очі, чи ні, головне знати, що ворог з Д-20, «Мсти» або іншого, вже ніколи не зможе принести горе українцям, — розповів при зустрічі командир гармати М777 Артем.
Артем — старший брат Дмитра, іншого командира гармати, про роботу якого вже днями розповідали кореспонденти АрміяInform. Хлопцям 21 рік, родом з міста Очаків, де і відслужили строкову у підрозділі бригади. Коли у 2020 році Дмитро вирішив підписати контракт, «старший» брат не міг дозволити собі, щоб не бути поряд.
— Він вже казав, що я старший всього на 15 хвилин? Але старший же ж, — усміхаючись додає Артем. — Якщо серйозно, просто хотів бути поруч. Вторгнення наш підрозділ зустрів біля міста Очаків. Сьогодні на Херсонщині полюємо за вбивцями мирного населення.
Очікуючи нові цілі, хлопці з розрахунку дізнались, що ворог знову обстріляв місто Херсон. Знову хаотичний обстріл рашистів забрав життя звичайних українців. Розмови про відпустку, дівчат і «що буду робити після перемоги», якось вже не клеїлись. Координати, де розміщені ворожі системи, надійшли досить швидко і розрахунок почав робити свою справу. Швидко, професійно, влучно.
— За Херсон! Гармата! — віддав команду Артем. — Постріл!
За менш ніж 20 хвилин розрахунок випустив понад 15 снарядів по різних цілях. Гармаші діяли злагоджено, кожен знав своє завдання та місце. Більше ніж рік разом знешкоджують рашистів.
— Цілі дуже часто надходять. Ворогу бажаю якнайскоріше піти додому, бо там, куди прилітають наші «кабани», не завідую їм, протипоказання для здоров’я дуже великі, — усміхаючись поділився після роботи заряджаючий гармати Артем.
Сьогодні проблем з боєприпасами до гармат немає. Про мотивацію воювати – хлопці кажуть, що поки останній клаптик української землі не буде звільнено від російської навали, вони разом із побратимами будуть надсилати «сокири» на голови окупантів.
Фото і відео автора
Монтаж Євген Тристан
