Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Цього тижня Офіс директора національної розвідки США (ODNI) оприлюднив чергову щорічну оцінку загроз (Annual Threat Assessment of the U.S. Intelligence Community), підготовлену розвідувальним співтовариством США. Зазначений звіт відображає колективне бачення з боку розвідувальної спільноти наших партнерів безпекової ситуації в світі та прогнози щодо глобальних загроз національній безпеці Сполучених Штатів. Провідне місце в документі займає російсько-українська війна, яка стала чинником для багатьох інших подій у світі.
Коротка передісторія
Слід зазначити, що попередній звіт на 2022 рік був більш стриманим та не передбачав реальних масштабів та наслідків російської агресії проти України. З цього приводу ще в травні минулого року CNN із посиланням на власні джерела повідомило, що сенатський комітет з розвідки направив секретний лист до Офісу директора національної розвідки, міністерства оборони США та ЦРУ, в якому вказувалося, що провідні американські розвідувальні агенції загалом недооцінили, як довго українські військові зможуть відбиватися від російських військ, і переоцінили, як довго у 2021 році після виведення американських військ з Афганістану місцеві силовики чинитимуть опір талібам. Як пише видання, «CNN стало відомо, що лише одна розвідувальна агенція у складі Державного департаменту більш точно оцінила здатність українських Збройних Сил протистояти росії. Але хоча ця оцінка була поширена в уряді США, вона не стала суперечити прогнозам ширшої розвідувальної спільноти».
Автори публікації вважають, що США при більш адекватній оцінці загрози та розумінні, що українська армія має шанси у протистоянні з рф, могли б озброїти Україну набагато раніше і більш важким озброєнням. Але напередодні війни розвідувальна спільнота повідомила політикам, що Україна, швидше за все, програє протягом трьох-чотирьох днів після початку широкомасштабного російського вторгнення. Тому американські законотворці зробили висновок, що американській розвідувальній спільноті все ж таки необхідно переглянути підходи та методи щодо оцінки збройних сил інших країн.
Пізніше в ЗМІ була низка згадувань про те, що американські розвідники провели кропітку роботу над помилками й наразі є достатні підстави вважати їх цьогорічну оцінку загроз як цілком фахову та якісну.
Отже, нижче наведено основні тези та висновки американської розвідувальної спільноти на 2023 рік та подальшу перспективу.
Регіональні і глобальні цілі рф та дії щодо їх досягнення
Розвідувальне співтовариство США вважає, що росія у своїй поточній війні та територіальній агресії кидає виклик Сполученим Штатам і нормам міжнародного порядку загалом. Воєнні дії росії проти України демонструють, що вона залишається реваншистською державою, яка має намір використати будь-які необхідні інструменти, щоб спробувати відновити уявну сферу впливу попри те, чого бажають для себе її сусіди, і готова дати відсіч Вашингтону як на місцевому, так і на глобальному рівнях.
Неспровокована агресивна війна росії проти України є тектонічною подією, яка змінює відносини росії із Заходом і Китаєм у спосіб, який досі розгортається та водночас залишається невизначеним. Ескалація конфлікту до військового протистояння між росією та Заходом несе в собі ризик, з яким світ не стикався десятиліттями. Вважається, що москва залишатиметься все менш передбачуваним викликом для Сполучених Штатів у ключових сферах протягом наступного десятиліття, хоч і зіткнеться з низкою обмежень. росія й надалі переслідуватиме свої інтереси конкурентним, а також конфронтаційним і провокаційним шляхом, зокрема і шляхом використання воєнної сили проти України, та намагаючись досягти домінування над іншими країнами на пострадянському просторі.
Також росія, ймовірно, не хоче прямого воєнного конфлікту з силами США та НАТО, хоча має для цього певний потенціал. Хоча російські лідери поки що уникали дій, які б поширили поточну війну за межі України, але ризик ескалації залишається значним.
Водночас існує реальна можливість того, що військові невдачі росії у війні проти України завдадуть шкоди внутрішньому становищу російського президента володимира путіна і таким чином спровокують додаткові ескалаційні дії з боку росії з метою повернути внутрішню підтримку з боку суспільства. Посилені заяви російської сторони про те, що «Сполучені Штати використовують Україну як проксі для послаблення росії, і що військові успіхи України є лише результатом втручання США та НАТО», є ознакою підготовки подальшої ескалації з боку росії. російські офіційні особи вважають, що «Сполучені Штати намагаються підірвати росію, послабити режим в.путіна та встановити дружні до Заходу режими в пострадянських державах та в інших країнах», що, на їхню думку, «дає росії свободу дій для ескалації або розширення війни».
москва продовжуватиме використовувати низку інструментів для просування того, що вона вважає своїми інтересами, і намагатиметься підірвати інтереси Сполучених Штатів та їхніх союзників. Ймовірно, це будуть власне воєнні заходи, засоби кібервпливу, інструменти розвідки та деструктивної діяльності, інші інструменти впливу на міжнародну безпеку тощо, хоча економічні та енергетичні важелі впливу росії, ймовірно, стануть активом, що зменшується. Очікується, що москва втягуватиметься в кризи, коли вона бачить, що її інтереси поставлені на карту та існує можливість отримати вигоду або, як у випадку застосування сили проти Україні, вона відчуває екзистенційну загрозу в своєму сусідстві, яка може дестабілізувати правління в.путіна та поставити під загрозу національну безпеку росії. рф, ймовірно, продовжить зберігати свій глобальний воєнний, розвідувальний, безпековий, економічний та енергетичний потенціал, хоча, можливо, і в меншій мірі, і будуватиме партнерства, спрямовані на підрив впливу США та посилення власного.
Зв’язки москви з Тегераном, ймовірно, покращаться політично та економічно, оскільки обидві країни шукатимуть способи обійти санкції та розвиватимуть тіснішу двосторонню економічну та оборонну співпрацю.
У пострадянських державах москва менш здатна втрутитися в білорусь, Центральну Азію та Південний Кавказ, ніж у 2020 році в білорусі та в 2022 році в Казахстані — в обох випадках для запобігання проявам народного невдоволення урядом. Розгортання росією значної частини своїх сухопутних сил і пов’язаного з ними персоналу в Україні минулого року, ймовірно, зменшило ймовірність російського військового втручання в інші пострадянські держави.
Водночас вважається, що китай і росія зберігатимуть свої стратегічні зв’язки, керуючись «спільним сприйняттям загрози від Сполучених Штатів». Вони будуть створювати потенційні загрози в таких сферах, як співпраця у сфері безпеки, зокрема продаж зброї та спільні навчання, а також дипломатію, де кожна країна використовує своє право вето в Раді Безпеки ООН проти інтересів США. росія продовжуватиме використовувати енергетику як інструмент зовнішньої політики, щоб спробувати примусити до співпраці та послабити єдність Заходу щодо України, хоча санкції, спричинені війною, змінюють російські енергетичні відносини як передбачуваним, так і непередбачуваним чином. російський державний експортер «Газпром» припинив подачу газу низці європейських країн після того, як вони підтримали санкції проти росії, сприяючи різкому зростанню цін на природний газ.
росія використовуватиме продовольство як зброю, блокуючи або захоплюючи українські порти, знищуючи зернову інфраструктуру, займаючи великі ділянки сільськогосподарських угідь, тим самим порушуючи врожайність і витісняючи працівників, крадучи зерно для подальшого експорту. Ці дії посилили світовий дефіцит продовольства та зростання цін. росія грає на корупції в інших країнах, щоб просувати свої зовнішньополітичні цілі та купувати вплив. Проте поширена корупція в самій росії є довгостроковою внутрішньою вразливістю, а також гальмує економічні показники та здатність росії залучати інвестиції.
росія використовувала корупцію, щоб сприяти розвитку мереж впливу в інших країнах, зокрема в білорусі та Україні з метою вплинути на ухвалення необхідних рішень і тим самим допомогти досягти зовнішньополітичних цілей росії. Хоча росіяни регулярно визначають корупцію як одну з найбільших проблем своєї країни, яка є постійною причиною громадських протестів і головною темою опозиціонера Олексія Навального, який досі перебуває у в’язниці.
Війна проти України
Розвідка США вважає, що так звана спеціальна військова операція росії проти України не дала того результату, на який розраховував путін. Після свого початкового широкомасштабного вторгнення в Україну на трьох фронтах 24 лютого 2022 року росія припинила спроби захопити Київ, відійшла з більшої частини північної України та зосередилася на Донбасі та інших частинах півдня України.
Ймовірно, путін неправильно розрахував спроможності Збройних Сил України та ступінь їхньої успішності на полі бою. російська армія стикалася і продовжуватиме стикатися з проблемами виснаження, нестачі особового складу та моральними проблемами, які зробили її сили вразливими для українських контратак. Оголошення путіним про часткову мобілізацію здебільшого ненавчених і непідготовлених резервістів зменшить нестачу персоналу в найближчій перспективі, але ризикує підірвати внутрішню підтримку війни.
Повністю наслідки російської часткової мобілізації почнуть відчуватися лише навесні та влітку. Попри те, що російські сили продовжують зосереджуватися на Донбасі, вони, ймовірно, не зможуть захопити його весь у 2023 році.
Докази звірств, вчинених російськими військами проти українських військовослужбовців і цивільних осіб, продовжуватимуть з’являтися, коли українські сили відвойовуватимуть тимчасово окуповану територію.
Військові можливості рф
Збройні сили рф зазнали втрат під час конфлікту в Україні, які вимагатимуть років відновлення, що зробить їх менш спроможними створювати звичайну воєнну загрозу європейській безпеці та діяти так само наполегливо в Євразії або на глобальній арені. москва ще більше покладатиметься на ядерний, кібер- та космічний потенціал, оскільки вона має справу з великими втратами, завданих російським сухопутним силам.
Значні втрати її наземних сил і масштабні витрати високоточних боєприпасів під час конфлікту погіршили звичайні можливості москви на землі та в повітрі та збільшили її залежність від ядерної зброї.
Війна змусила москву скоротити свої сухопутні сили, розгорнуті в пострадянських країнах та активи приватних військових/охоронних компаній, що розгорнуті/працюють за кордоном. москва зберігає можливість розгортати військово-морські сили, бомбардувальники великої дальності та невеликі повітряні та наземні сили загального призначення по всьому світу, а компанії на зразок «вагнер» та інші приватні компанії зберігають присутність у таких регіонах, як Центральноафриканська Республіка та Малі.
Зброя масового знищення рф
росія має найбільші та найпотужніші запаси ядерної зброї, і вона продовжує розширювати та модернізувати свій потенціал ядерної зброї. Безпека російських ядерних матеріалів також залишається проблемою, попри певне покращення захисту матеріалів, контролю та обліку на ядерних об’єктах росії з 1990 років.
Під час свого вторгнення в Україну москва продовжувала демонструвати, що вона вважає свій ядерний потенціал необхідним для підтримки стримування та досягнення своїх цілей у потенційному конфлікті проти Сполучених Штатів і НАТО, і вона бачить свій арсенал ядерної зброї як остаточний гарант безпеки російської федерації.
Після втрат російської армії під час контрнаступу України наприкінці літа 2022 року путін публічно попередив Захід, що він готовий застосувати ядерну зброю для захисту росії. москва продовжує розробляти ядерні ракети великої дальності та підводні системи її доставки, призначені для проникнення або обходу протиракетної оборони США. росія розширює та модернізує свій різноманітний та сучасний набір нестратегічних систем, які здатні доставляти ядерні або звичайні боєголовки, оскільки москва вважає, що такі системи пропонують варіанти для стримування противників, контролю за ескалацією потенційних воєнних дій та протидії США та союзникам.
російські можливості щодо кіберпростору
Війна в Україні була ключовим фактором у визначенні пріоритетів проведення кібероперацій росії у 2022 році. Хоча її кіберактивність в контексті війни не досягла очікуваного темпу та впливу, росія залишатиметься головною кіберзагрозою, оскільки вона вдосконалює та використовує свої спроможності щодо кіберпростору, зокрема з розвідки, впливу, наступальних дій. росія розглядає кіберзбою як важіль зовнішньої політики для формування впливу на ухвалення рішень в інших країнах.
Наразі рф особливо зосереджена на покращенні своєї здатності націлюватися на критичну інфраструктуру, включно з підводними кабелями та промисловими системами керування у Сполучених Штатах, а також у країнах-союзниках і партнерських країнах, оскільки компрометація такої інфраструктури покращує та демонструє її здатність завдавати шкоди інфраструктурі під час кризи.
Операції деструктивного впливу
росія представляє одну з найсерйозніших загроз щодо зовнішнього впливу для Сполучених Штатів, оскільки вона використовує свої розвідувальні служби, проксі-можливості й різноманітні інструменти впливу, щоб спробувати роз’єднати західні альянси та посилити свій вплив у світі. Одночасно рф намагається підривати глобальне становище США, сіяти розбрат у Сполучених Штатах, впливати на американських виборців та ухвалення рішень в сфері державного управління. росія та її суб’єкти впливу використовують поточні події в Сполучених Штатах, щоб просувати дружні до москви позиції західній аудиторії. російські посадовці, включаючи самого путіна, регулярно втручаються у спірні проблеми США, навіть якщо це змушує кремль займати публічну позицію щодо внутрішньополітичних питань США.
москва розглядає вибори в США як можливість зловмисного впливу в рамках своєї ширшої зовнішньополітичної стратегії. москва десятиліттями проводила операції впливу на вибори в США, включно з нещодавніми проміжними виборами в США у 2022 році. Вона намагатиметься зміцнити зв’язки з американськими персонами в ЗМІ та політиці в надії розробити вектори для майбутніх операцій впливу.
російські ресурси впливу адаптували свої зусилля, щоб все більше приховувати свої дії, просуваючи свої повідомлення через величезну екосистему російських проксі-сайтів, окремих осіб і організацій, які виглядають як незалежні джерела новин. москва насаджує оригінальні історії або підсилює наявний популярний чи суперечливий дискурс, використовуючи мережу державних медіа, проксі та суб’єктів впливу в соціальних мережах, в подальшому посилює цей контент для подальшого проникнення в західне інформаційне середовище. Ця діяльність може включати розповсюдження неправдивого вмісту та поширення інформації, яка сприймається як корисна для зусиль російського впливу або поширення теорій змови.
Глобальні економічні наслідки російсько-української війни
Агресія росії проти України посилила нестабільність світової економіки, пов’язану з попереднім впливом епідемії COVID-19, підняла ціни на товари, сприяла нестабільності ринку та фінансовій нестабільності, відсутності продовольчої безпеки, особливо в країнах з низьким рівнем доходу. Численні чинники наведеної нестабільності свідчать про те, що ці тенденції збережуться цього року, оскільки уряди намагаються захистити своє населення від падіння рівня життя, пов’язаного з інфляцією та низьким економічним зростанням.
Жодна країна не була застрахована від цих наслідків. Європейські економіки, на які припадає одна п’ята світового ВВП, стикаються з численними перешкодами через побічні ефекти російсько-української війни. Енергопостачання в Європі, ймовірно, залишатиметься з певним дефіцитом, а ціни на енергоносії — високими та нестабільними через тривалу залежність від поставок нафти та газу з росії та перспективу того, що тепер вони будуть недоступні. Європа стикається з історично високими темпами інфляції, головним чином через шок у постачанні енергоносіїв, причому деякі країни переживають найвищу інфляцію за 40 років.
Багато країн з низьким рівнем доходу вже мають виснажені валютні резерви та мало фіскального простору, щоб пережити наслідки вторгнення росії в Україну. Оскільки провідні банки підвищують процентні ставки, щоб впоратися з вищою інфляцією, вищі витрати на обслуговування боргу обмежать здатність багатьох країн фінансувати державні витрати для свого населення та підтримувати постачання продовольства.
Війна в Україні та невизначеність на ринках у поєднанні зі зростанням процентних ставок привели інвесторів до безпеки активів США та сприяли зміцненню курсу долара у 2022 році, що призвело до ослаблення інших валют. Така динаміка ускладнить доступ до глобальних кредитів, особливо для країн з низьким рівнем доходу, і підвищить ризик неповернення боргів. Поєднання високих цін на енергоносії та продукти харчування збільшило кількість людей, які стикаються з крайньою бідністю та відсутністю продовольчої безпеки, особливо в країнах з низьким рівнем доходу, і цим країнам буде важко змінити ці тенденції у 2023 році, навіть якщо світові ціни на продукти харчування стабілізуються. Високі ціни на продовольство передували вторгненню росії в Україну, а внаслідок цього скорочення експорту зерна знизило купівельну спроможність мільйонів домогосподарств і обмежило їхню здатність сприймати нові підвищення цін.
росія та Україна є одними з найважливіших виробників сільськогосподарської продукції у світі. Обидві країни є чистими експортерами сільськогосподарської продукції та добрив на світові ринки, де експортні поставки часто зосереджені в кількох країнах. До війни більш ніж 25 країн залежали від росії та України в більш ніж 50 відсотках імпорту пшениці.
Основні висновки американського розвідувального співтовариства
Насамперед протягом наступного року Сполучені Штати Америки та їхні союзники зіткнуться зі складним середовищем міжнародної безпеки, в якому будуть домінувати два критичні стратегічні виклики:
великі держави, регіональні сили, що зростають, а також низка недержавних акторів, що розвиваються, змагатимуться за домінування в глобальному порядку, а також конкуруватимуть за встановлення нових умов і правил, які формуватимуть цей порядок протягом наступних десятиліть;
спільні глобальні виклики, включаючи зміну клімату, безпеку людства, здоров’я тощо зближуються, оскільки планета виходить із пандемії COVID-19 і стикається з економічними проблемами, спричиненими енергетичними, продовольчими тощо чинниками та розвитком технологій.
Неспровоковане широкомасштабне вторгнення росії в Україну підкреслило, що ера міжнаціонального/міждержавного змагання та конфліктів не відійшла в минуле, а натомість стала визначальною характеристикою нинішньої епохи.
Стратегічне змагання між Сполученими Штатами та їхніми союзниками, Китаєм і росією щодо того, який світ виникне, робить наступні кілька років критично важливими, зокрема в контексті дій росії в Україні, які загрожують перерости в ширший конфлікт між росією та Заходом.
«Українське питання» продовжує домінувати в оцінці безпекового середовища, залишаючись в пріоритеті порядку денного та роблячи прямий чи опосередкований вплив на більшість сфер та напрямів забезпечення міжнародної, регіональної та власне національної безпеки США. Розвиток ситуації в України та навколо неї буде визначальним чинником міжнародної безпеки у 2023 році.
Водночас розвідувальне співтовариство США з огляду на національні інтереси своєї країни акцентує увагу на подальше зростання впливу на події в світі з боку Китаю.
Окрім національного/географічного чинника оцінки загроз важливе місце займають глобальні наднаціональні загрози, пов’язані з кліматом, загрозами епідемій, голоду, поширення злочинності, екстремізму, незаконної міграції тощо. Вони можуть взаємодіяти непередбачуваним чином та здійснювати взаємопідсилюючий ефект.
Таким чином, розвідувальне співтовариство США вважає, що міждержавні конфлікти, державна нестабільність та інші проблеми управління створюють прямі та непрямі виклики інтересам США всередині країни та за кордоном, а також союзникам і партнерам. Зростання напруженості, підкріплене загостренням стратегічної конкуренції, має численні підтвердження щодо стану національної безпеки США та партнерів. Наприклад, посилення військових операцій країн у низці географічних гарячих точок створює ризик ненавмисної ескалації та потенціал міждержавного конфлікту. Війна росії в Україні в поєднанні з пандемією COVID-19 збільшила бідність, перешкодила економічному зростанню та розширила нерівність, створивши умови для внутрішніх заворушень, повстань, відступу від демократії та поширенню авторитаризму.
Загалом війна в Україні продемонструвала, як міждержавний конфлікт впливає не тільки на окремі залучені сторони, але може мати більші каскадні безпекові, економічні та гуманітарні наслідки в регіональному — і навіть глобальному — масштабі.
