Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Минув тиждень відтоді, як у Дніпрі на фасаді багатоповерхового житлового будинку, який зруйнувала російська ракета 14 січня, з’явився величезний банер із закликом «Геть рф з ООН». На 20-метровому полотнищі також можна побачити промокод, який веде на сайт із петицією. Тож, автори та ініціатори розміщення цього банера із Громадської організації «Громадський хаб» закликали підписати документ. Під петицією необхідно зібрати не менше ніж мільйон підписів. Її автори та всі нормальні люди впевнені, що це буде зроблено, і країну-агресора буде покарано за всі жахливі злочини та вигнано з міжнародних організацій. На цей час петицію підписали 326 тисяч 420 людей і з кожною хвилиною кількість звернень зростає у геометричної прогресії.
Журналіст АрміяInform поспілкувався з пересічними громадянами й дізнався їхнє ставлення до ініціативи вигнати рф з ООН та інших впливових міжнародних і спортивних організацій.
Так, зі слів 62-річного дніпрянина Сергія Миколайовича, ця ініціатива доречна, вкрай важлива й повинна негайно реалізуватися.
— Я водій автобуса, працюю на одному з маршрутів міста, — розповідає чоловік. — Того дня (14 січня 2023 року. — Авт.) після оголошення про повітряну тривогу почув потужний вибух. У цей час перебував у центрі міста й одразу зрозумів, що щось жахливе сталося в районі житлового масиву Перемога. Коли дізнався, що ворожа ракета Х-22 зруйнувала будинок, де мешкали сотні людей, у мене спочатку був шок. Декілька хвилин не міг зійти з місця, де стояв. Це не вкладається в голові! У вихідний випустити багатотонну літаючу вибухівку по людях можуть лише варвари, як то кажуть, без роду й племені. Дізнавшись про ініціативу вигнати злочинну країну з ООН, я її підтримав одразу, ввечері того ж дня, коли на вцілілій стіні будинку з’явився цей банер. За це вдячній своєму онуку. Він допоміг мені під час роботи з петицією на комп’ютері. Люди в Україні, світі і я особисто вимагаємо публічного справедливого суду над країною-агресором.
Інша мешканка обласного центру пані Ірина розповідає, що сьогодні не лише впливові посадовці в міжнародних організаціях, а й усі українці, люди усього цивілізованого світу повинні об’єднатися в боротьбі із суцільним злом, яке коїть росія на нашій землі.
— Просимо допомоги інших країн, щоб все це як найшвидше закінчилося. Підписуйте цю петицію! — закликає жінка. — Це дозволить вигнати рф з незаконно зайнятого місця в ООН та Ради Безпеки ООН. Допоможіть притягнути до відповідальності всіх злочинців, які винні у воєнних злочинах в Україні. Немає місця в поважних світових організаціях божевільним, які вбивають ні в чому не винних людей. Вже відомо, що в тому зруйнованому будинку загинуло багато мирних людей різних професій, а ще маленькі діти… Одна із жертв — відомий не лише в нашому місті, а й у всьому спортивному світі тренер з боксу Михайло Кореновський. Мені про нього розповів старший син, який займається цим видом спорту. З його слів, він був справжнім чоловіком, професіоналом, спортивним педагогом. Він готував олімпійський резерв для нашої країни, а тепер його вбила російська ракета… Я ще чула про те, що російським спортсменам можуть дозволити виступити на Олімпійських іграх у 2024 році. Люди, схаменіться! Вважаю, що немає місця росії та її представникам не лише в ООН, а також і на всіх міжнародних спортивних майданчиках! Не варто чиновникам, які можуть ухвалити рішення про участь росії в Олімпіаді, прикриватися гаслом «Спорт поза політикою». Знаю, що і наші спортсмени з перших днів війни стали на захист України. Багато хто з них віддали своє життя у боротьбі з ворогом. І після цього хтось собі може уявити, що на світовому спортивному дійстві будуть присутні учасники із країни-агресора, більшість з яких, до речі, носять погони армії вбивць й насильників. Тож, вважаю, їм немає місця в цивілізованому світі, — каже пані Ірина.
За цей час Україна та її народ зазнали жахливих втрат, зокрема й серед спортсменів-воїнів. А тому, не варто відчиняти двері на спортивні арени колишнім колегам із росії.
— Краще не варто! — кажуть і самі українські спортсмени-боксери.
А доки питання перебування чи неперебування рф у міжнародних організаціях обговорюються, згадаємо наших боксерів, воїнів-спортсменів, які, захищаючи світ від російського фашизму, до кінця виконали свій чоловічий і солдатський обов’язок. Проте, на жаль, вони ніколи не піднімуться на п’єдестал пошани Олімпійських ігор…
Так, у роковини широкомасштабного вторгнення росії в нашу країну Федерація боксу України згадала спортсменів-героїв. Серед них: Володимир Торогой, який загинув у боях на Донеччині. Юрій Іванович загинув на фронті, боронячи рідну країну від рашистів. Віддав життя на передовій дворазовий чемпіон України з боксу Олег Прудкий. У боях під Черніговом загинув 25-річний український боксер Юрій Ворона. Тримав оборону в Маріуполі разом з іншими воїнами й загинув у бою проти російських агресорів Артем Моша. Внаслідок ворожого обстрілу Маріуполя загинув талановитий боксер і суддя Олексій Купирєв. Загинули в бою з окупантами Ярослав Рудич і Віктор Понятенко. Михайло Кореновський, український тренер та батько двох дітей, загинув у Дніпрі через влучання російської ракети в його квартиру. Олексій Джунківський, тренер, якого розстріляли окупанти прямо в боксерському залі в Ірпені. Олександр Воробйов, відомий український тренер, що загинув під час боїв під Вугледаром.
Юрій Каун, український тренер з боксу та майстер спорту, віддав життя в бою з російськими окупантами. Станіслав Артеменко загинув під час війни проти рашистських нелюдів 22 липня в Оленівці.
Пам’ятаємо…
Фото автора
